Український бізнес-омбудсмен: Пільги для всіх поспіль – це нонсенс (Deutsche Welle)

Deutsche Welle: Верховна Рада на початку карантину ухвалила низку тимчасових заходів, аби розвантажити бізнес. Зокрема, фізичних осіб-підприємців було звільнено від сплати Єдиного соціального внеску. Пане Свєнчіцький, чи достатньо для підтримки підприємців цих заходів?
Марчін Свєнчіцький: Я думаю, цього недостатньо. Потрібні адресні заходи, які би сконцентрувалися на тих, по кому цей карантин вдарив найболючіше. Кому довелося закритися через запроваджений карантин: ресторанам, салонам краси, перукарням, крамницям, закладам культури. Для них це питання виживання і збереження робочих місць. Треба допомагати перш за все тим, хто втратив будь-яку можливість заробляти гроші. Абсолютно всім допомогти неможливо. Тим більше, є чимало компаній, які працюють майже у штатному режимі. Тому державна програма підтримки має бути точною, немов хірургічна операція.
На Вашу думку, фокус має бути саме на малих підприємствах?
Ні, дивитися треба не на окремі групи, а на конкретні наслідки карантину. Від них потерпають не лише окремі підприємці, але й готелі, аеропорти, авіакомпанії, наземний персонал в авіаційні сфері – продавці крамничок і кав`ярень в аеропортах. За що вони житимуть, поки ніхто не літає? Потрібно забезпечити виплати принаймні мінімальної зарплатні цим людям і полегшити тягар виплат їхнім роботодавцям. Візьмемо, наприклад, ресторани і кав’ярні. Їм треба платити оренду за приміщення, а вони нічого не заробляють.
Марчін Свєнчіцький багато років був депутатом Сейму Польщі від Громадянської платформи.
Марчін Свєнчіцький багато років був депутатом Сейму Польщі від Громадянської платформи. Після завершення політичної кар´єри він торік очолив Раду бізнес-омбудсмена в Україні
Якщо дивитися на ситуацію очима власника ресторану, як уряд і парламент можуть йому допомогти?
Для початку треба дати йому законну можливість за цих обставин тимчасово скоротити зарплату своїм співробітникам. Одночасно уряд має частково взяти на себе виплату цієї зарплатні на період, поки ресторану заборонили працювати. Скажімо, на рівні встановленої законом мінімальної зарплатні. Треба також з правової точки зору визначити нинішній карантин як форс-мажорну ситуацію. Яка дозволяє власнику ресторану не платити за оренду. Крім того, має бути врегульовано питання відтермінування виплати кредитів банкам. Не треба забувати і про комунальні платежі: за воду, за опалення і так далі. Тут теж треба подумати про відтермінування. Повторюся: треба до деталей врахувати ситуацію найбільш постраждалих підприємців, а не ухвалювати пільги для широких категорій бізнесу. Це – нонсенс.
Нині говорять лише про пільги на період карантину. Але відновлення бізнесу триватиме, вочевидь, довше. Як довго, на Вашу думку?
Будемо сподіватися, що карантин закінчиться за кілька місяців. Але труднощі триватимуть. Люди, імовірно, і після зняття карантину якийсь час боятимуться ходити в ресторани та їздити у відпустку за кордон. Поки ситуація нормалізується, мине не один місяць після карантину. Частина підприємств не переживе цю ситуацію і буде ліквідована. Сильніші виживуть. Не треба також забувати, що у цей період практично не буде інвестицій. Усі ресурси – і державні, і приватні – скеровуватимуться на поточні видатки, аби пережити ці часи. Це відкладе необхідні для розвитку інвестиції. Ця криза буде гіршою за кризу 2008 року. Можливо, найгіршою після Другої світової війни.
Заможні країни, такі як Німеччина, виділили трильйони на підтримку бізнесу. Україна не має таких фінансових можливостей. Чи є країни, досвід яких у цій ситуації актуальний для України?
Цілком можна враховувати і досвід заможних країн, можливо, застосовуючи його в межах власних можливостей. Великобританія, наприклад, компенсує частину фінансових втрат всім без винятку – чи то підприємцям, чи то найманим працівникам. В Україні немало людей, для яких це питання виживання: без доходів, без збережень. Деяким людям не буде за що купити харчі. Саме тому, що в України немає стільки грошей, скільки є у Німеччини, уряду треба сфокусувати допомогу на найбільш постраждалих і найслабших. Тим часом лунають голоси, що треба стимулювати економіку пільгами, зниженням податків і зниженням вартості кредитів. Зараз не час стимулювання всієї економіки, тим більше що масштабні засоби такого стимулювання дуже дорого коштують державі. Зараз час боротьби за виживання тих, хто залишився взагалі без доходів.
Для відновлення після такого важкого удару важливим як ніколи буде покращення бізнес-клімату. Що дотепер було його найбільшою проблемою?
Найбільше скарг ми отримуємо на конкретні дії чиновників на місцях. Кому не подовжують ліцензію, кому виписують невиправдані податкові штрафи, органи фінансового нагляду вносять підприємства у групу ризику без належних пояснень. Відкриваються кримінальні справи, які роками нікуди не рухаються – їх не розслідують і не закривають. А бізнес паралізований обшуками, вилученням техніки і документації, допитами. За багатьма цими штучними проблемами, які подекуди створюють окремі посадовці митниці, податкових органів чи СБУ,  стоять різного роду корупційні пропозиції: „давай дружити і твої проблеми скінчаться“. Проблема в тому, що підприємці не повідомляють нам про вимагання хабарів в офіційних скаргах, ми чуємо про це у коридорах або у неформальних бесідах. Люди бояться звертатись до НАБУ чи інших правоохоронних органів. Єдина можливість щось робити із цим – довіряти хоч комусь – нам або НАБУ – і подавати офіційні скарги на корупцію.
Ви згадали серед прикладів корупційного тиску Службу безпеки України. У цьому органі є управління боротьби з корупцією і економічною злочинністю, яке нерідко звинувачують у корупційному тиску на бізнес. Чи вважаєте Ви як бізнес-омбудсмен такі функції СБУ доречними?
СБУ працює дуже закрито і всі бояться цього органу. Ми дуже підтримуємо пропозицію, яка вже подана до Верховної Ради, згідно з якою в Україні має бути лише один орган, який матиме повноваження відкривати кримінальні провадження за підозрою у фінансових злочинах. А не так, як це є зараз – це можуть робити і СБУ, і податківці, і поліція. СБУ має займатися державною безпекою, а не економічними злочинами. Треба взагалі обмежити інструменти тиску правоохоронних органів на бізнес. Ми лобіюємо питання підняття мінімальної суми потенційних зловживань, щодо яких взагалі можуть відкриватися кримінальні провадження. Ми також виступаємо за те, щоби провадження не можна було відкривати доти, доки підприємець не скористався своєю можливістю оскаржити податкові вимоги і не отримав остаточне рішення з цього приводу. Є сотні кримінальних справ, які відкриваються ще до того, як податкова остаточно встановила суму податків до сплати.
Оригінал публікації доступний за посиланням.