Рада допомогла запорізькому підприємцю переконати податківців, що з його “неоформленими працівниками” усе не так просто, як здалося з першого погляд
Скарга на: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (ГУ ДПС), Головне управління Державної служби з пи-тань праці у Запорізькій області (ГУ Держ-праці)
Суть скарги: До Ради звернувся фізична особа – підприємець (ФОП) з Запоріжжя, що веде бізнес, пов’язаний з організацією міжнародних автомобільних перевезень ванта-жів здебільшого у близьке зарубіжжя. Свій малий бізнес підприємець веде разом з дружиною, яка допомагає йому вести облік та звітність. Вона власне й виступила його представницею при поданні скарги до Ради.
Збентежена представниця Скаржника роз-повіла, що в них з чоловіком виникли проблеми одразу з двома контролюючими ор-ганами (ГУ ДПС та ГУ Держпраці). З першого погляду ці проблеми виникли “на рівному місці”. Однак ситуація виглядала дуже серйозно. Контролюючі органи стверджували, що підприємець є роботодавцем для 22 осіб, які офіційно не оформлені. На цій підставі на нього наклали штраф у розмірі 2,7 млн. грн., на додаток до донарахування податків та соціальних внесків з заробітної плати цих осіб.
Представниця Скаржника попросила Раду розібратися у ситуації, яка здалася їй абсолютно абсурдною, та допомогти.
Вжиті заходи: Попервах інспектори Ради поставились до тверджень Скаржника із певною долею ске-псису, розуміючи, що неофіційна зайнятість дуже поширена в Україні, і є висока вірогідність того, що висновки перевіряючих мають під собою певне підґрунтя. Та заглибившись у ситуацію, інспектори зрозуміли, що усе не так, як здається з першого погляду.
Розпитавши Скаржника та його представницю про їхній бізнес, команда інспекторів Ради насамперед розібралась у його бізнес-моделі.
Так, інспектори дізналися, що Скаржник іноді виконує перевезення безпосередньо (зокрема й сам здійснює рейси на власній вантажівці, під час виконання одного з яких його застав перший дзвінок інспектора Ради), а іноді – виступає лише їх організатором (транспортним експедитором). У останньому випадку він залучає до виконання перевезень колег – інших ФОП-ів, які в свою чергу здійснюють рейси самостійно або ж з залученням своїх найманих водіїв.
При такій формі кооперації ФОП-и, що працюють на субпідряді, зберігають повну самостійність і не підпорядковуються Скаржникові. Яскравим свідченням їх самостійності було, зокрема, те, що такі ФОП-и працюють на своїх власних вантажівках, і не позбавлені права самостійно приймати та виконувати заявки будь-яких інших замовників, окрім Скаржника.
Вивчивши документи, інспектори Ради пе-реконались, що з юридичної точки зору біз-нес Скаржника має досить складну та поде-куди заплутану структуру, яка включає в себе численні договори транспортного експедирування й перевезення із замовниками, субекспедиторами та безпосередніми пере-візниками, договори оренди (позички) транспортних засобів, тощо.
Між тим, за наслідками детального вивчення документів інспектори Ради впевнились, що Скаржник говорить правду – ознак наявності саме трудових відносин між ним та 22 водіями, з точки зору інспекторів Ради, аж ніяк не прослідковувалось.
Через те, що Скаржник під час виконання багатьох перевезень виступав транспортним експедитором (організатором перевезень), він постійно фігурував у документах, які стосуються цих перевезень, наприклад у міжнародних автомобільних вантажних накладних (CMR), а подекуди й у митних деклараціях, які оформлювались при розмитненні вантажів. Саме в цих документах податківці й помітили прізвище Скаржника. На цій підставі ГУ ДПС зробило у акті податкової перевірки висновок, що Скаржник є роботодавцем для всіх 22 водіїв, які виконували відповідні перевезення. Податківці не тільки зробили власний висновок про необхідність донарахування податків та соціальних внесків, а й повідомили про виявлені ними факти ГУ Держпраці, яке, в свою чергу, виписало Скаржникові астрономічний штраф за порушення трудового законодав-ства. Та висновки обох органів були, вочевидь, передчасними та, ймовірно, помилковими.
Обміркувавши ситуацію, інспектори Ради вирішили розділити її на дві паралельні течії, кожна з яких вимагала особливого підходу.
Перша з них стосувалася штрафу, який виписало Скаржникові ГУ Держпраці. Стосовно таких штрафів в Україні, на жаль, взагалі не передбачено процедури адміністративно-го оскарження, до якої могла б долучитися Рада. Ба більше, постанови про накладення таких штрафів ще й є виконавчими документами. Це означає, що через короткий проміжок часу після їх винесення такі постанови можуть бути спрямовані на примусове виконання. А це тягне за собою дуже небезпечні для підприємця наслідки (включаючи арешт банківських рахунків і майна та подальше примусове погашення суми штрафу за рахунок реалізації такого майна).
Відтак у підприємця не було іншого вибору, окрім як негайно подавати до суду позов стосовно оскарження постанови ГУ Держпраці, та просити суд зупинити її примусове виконання. Саме це інспектори Ради Скаржникові і порадили, хоча й розуміли, що подання позову до суду унеможливить подальшу пряму участь Ради у врегулюванні цього аспекту ситуації. Підприємець цією пора-дою скористався, звернувшись до адвоката з метою підготовки судового позову.
Друга течія стосувалась власне податкових донарахувань та донарахувань єдиного внеску. Тут ситуація ще не зайшла настільки далеко, і існував потенціал для її позасудо-вого врегулювання з допомогою Ради.
Висновки акту податкової перевірки, які стали першопричиною виникнення цієї проблемної ситуації, на момент звернення Скаржником до Ради ще не набули статусу остаточних. На підставі заперечень Скаржника була призначена повторна документальна перевірка, під час якої ревізори мали дослі-дити ситуацію більш детально. Та повторна перевірка закінчилась результатом, який лише незначною мірою відрізнявся від первинного – податківці все ще наполягали на тому, що Скаржник має 19 (хоча вже й не 22) неоформлених працівників, і відступати не збиралися. Скаржник знов подав заперечення, цього разу вже на акт повторної перевірки, і попросив Раду долучитися до процесу їх розгляду.
Беручи до уваги всі обставини ситуації, керівництвом було прийнято рішення відрядити представника Ради на розгляд заперечень у ГУ ДПС.
Результат: Під час розгляду заперечень заступник керівника ГУ ДПС дослухався до аргументів представника Ради та наказав провести нову (вже третю) перевірку, і цього разу детально дослідити всі ті обставини, на яких Скаржник наголошував у своїх запереченнях, і які визнала важливими Рада.
Результати нової перевірки разюче відрізня-лися від попередніх. Податківці продовжували стверджувати про наявність у Скаржника ознак трудових відносин лише з 2 особами (йдеться про тих з його субпідрядників, які не мали статусу ФОП-ів, хоча й були, як стверджує Скаржник, незалежними підпри-ємцями по суті своєї діяльності). А як ми пам’ятаємо, раніше йшлося про 19, а ще раніше – про 22 неоформлених працівників.
Відтак, висновки нової перевірки стали зна-чно сприятливішими для підприємця, а обсяг донарахованих податків та соціальних вне-сків істотно зменшився.
До того ж, висновки нової податкової перевірки, які спростовують попередні висновки в частині 20 з 22 “неоформлених працівників”, зможуть стати вирішальним аргументом у суді на користь необхідності скасування постанови ГУ Держпраці про накладення штрафу (принаймні, у основній її частині).
Запорізький бізнесмен продовжує наполягати, що навіть ті 2 особи, які залишились зазначеними у останньому акті перевірки, не були його працівниками, і він має намір у подальшому це довести. Однак він визнав, що висновки нової перевірки є значно більш об’єктивними та виваженими, ніж попередньої, та подякував Раді за підтримку.
