Об’єкт скарги: Національна поліція (Нацполіція) та Прокуратура України (Прокуратура)
Суть скарги: До Ради зі скаргою на бездіяльність Національної поліції та Прокуратури звернулося підприємство із китайськими інвестиціями.
Скаржник ввіз до України деревообробне обладнання та комплектуючі до нього, які планував використовувати у виробництві. З митницею виник спір стосовно можливого заниження його вартості при розмитненні. На жаль, вирішити цей спір несиловим шляхом не вдалося. Поліція відкрила кримінальне провадження, та в рамках нього вилучила майно. Адвокат Скаржника невідкладно звернувся до слідчого судді, і той, оцінивши аргументи адвоката, зобов’язав поліцію повернути вилучене майно.
І тут імпортера чекала несподіванка. Поліція, яку підтримала Прокуратура, відмовилась повертати майно. У відмові державні органи послалися на те, що суддя виніс “неправильне” рішення, і вони мають намір оскаржити його до вищих за рівнем судів. Вони також мотивували свою відмову тим, що вилучене майно має статус речового доказу, тому нібито не може бути повернуто власникові. Нарешті, останнім аргументом правоохоронців стало те, що стосовно майна проводиться експертиза. Отримавши кілька таких відмов, підприємство звернулося за допомогою до Ради.
Вжиті заходи: Незважаючи на ґрунтовну, на перший погляд, позицію правоохоронців, інспектор Ради, розібрався у ситуації та встановив, що жоден з їх аргументів не є доречним. Адже ухвала слідчого судді про повернення майна підлягає виконанню незалежно від того, чи згодні із нею сторони кримінального провадження, а її апеляційного оскарження закон не передбачає. Про це було чудово відомо прокуророві, який звертався до апеляційного суду, але суд відмовив у відкритті апеляційного провадження. Товарознавча експертиза, на факт проведення якої посилалися правоохоронці, на момент звернення скаржника до Ради вже насправді була завершена, (про що інспектор Ради дізнався, вивчаючи документи у судовому реєстрі). Економічна ж експертиза, яка продовжувала проводитись, не потребувала фізичної наявності майна. Нарешті, факт визнання майна речовим доказом сам по собі не є підставою його утримання правоохоронцями, що чітко випливає з норм закону та відповідних роз’яснень.
Переконавшись у тому, що вимоги скаржника обґрунтовані, представники Ради направили звернення до поліції та Прокуратури, де спростували кожен пункт їх аргументації та закликали повернути майно. На своє перше звернення, адресоване безпосередньо органам-порушникам, Рада отримала формальні відписки такого ж змісту, як і раніше отримував Скаржник.
Результат: Після того, як Рада обговорила питання Скаржника на зустрічах експертних груп із Національною Поліцією України та ГПУ, і направила повторне звернення безпосередньо до ГПУ, майно повернули власникові на відповідальне зберігання. Справу успішно закрито.
