Об’єкт скарги: Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві (ГУ ДФС)
Суть скарги: Наприкінці квітня 2018 року до РБО звернувся київський оператор ринку нерухомості. Підприємство не погоджувалося з виявленим ДФС порушенням на суму 138 млн. грн.
Під час проведеної перевірки ДФС визначила, що Скаржник безпідставно не відніс до складу доходів кредиторську заборгованість, по якій, на думку ДФС, сплив строк позовної давності і, відповідно, вона мала бути визнана безнадійною. Позицію щодо спливу позовної давності податкова обґрунтовувала тим, що в рамках процедури ліквідації, в якій знаходилося підприємство, закінчився строк пред’явлення вимог кредиторів до нього, в тому числі щодо відповідної кредитної заборгованості.
Проте, Скаржник наполягав, що на сплив позовної давності процедури ліквідації підприємства не могли вплинути. Більше того, саму процедуру було припинено та відновлено діяльність підприємства, і не в компетенції інспекторів податкової визначати, коли закінчився відповідний строк, особливо якщо за первинними документами він не сплив. Не погоджуючись з актом перевірки, підприємство оскаржило його в ГУ ДФС та звернулося до РБО.
Вжиті заходи: Інспектор РБО направив лист ГУ ДФС з проханням неупереджено розглянути заяву Скаржника. Під час розгляду заперечень він звернув увагу на неспівставність закінчення строку пред’явлення вимог кредиторів та спливу позовної давності, оскільки це інститути різних галузей права. Крім того, в аналогічних обставинах, коли ліквідується боржник, сама ДФС дотримується іншої позиції – заборгованість визнається безнадійною лише після припинення боржника. Інспектор РБО також запропонував ДФС, в разі згоди Скаржника, провести його повторну перевірку для належного розгляду аргументів та вивчення документів підприємства.
Результат: Відповідно до рекомендацій Ради, 5 травня ГУ ДФС погодилася переглянути свої висновки як передчасні та призначило позапланову документальну перевірку Скаржника. Справу закрито.
