З 2014 по 2019 роки працював Послом Канади в Україні.
З січня минулого року він очолює Раду бізнес-омбудсмена й допомагає підприємцям боротися за повернення ПДВ і врегульовувати питання з правоохоронними органами.
“З економічних кримінальних проваджень, з якими ми мали справу в Раді, лише 3% дійшли до суду. І в цьому є корупційні ризики, бо розпочати кримінальну справу – це запрошення до розмови, і часом – з недоброчесними правоохоронцями”, – розповідає Ващук.
І додає: найбільше підприємці нарікають на Службу безпеки і Нацполіцію. З цього приводу йде комунікація зі спеціальним Департаментом Офісу генпрокурора, який покликаний захищати інтереси підприємців.
Укрінформ поговорив з Романом Ващуком про розслідування Ради бізнес-омбудсмена з приводу минулорічного масового блокування ПДВ українським підприємцям, нарікання бізнесу на порушення кримінальних справ і західні інвестиції в Україну.
НАЦПОЛІЦІЯ І СБУ – У ЛІДЕРАХ СКАРГ БІЗНЕСУ
– Пане Романе, ви уже рік працюєте бізнес-омбудсменом. Чи є скарги бізнесу на правоохоронців і чого переважно вони стосуються?
– Скарги є. Поки що залишається цей загальний феномен, коли в Україні формою покарання є не стільки вирок суду, як порушення кримінального провадження. Враз падає імідж, і це з’їдає велику частину зусиль фірми.
З економічних кримінальних проваджень, з якими ми мали справу в Раді, лише 3% дійшли до суду.
І в цьому є корупційні ризики, бо розпочати кримінальну справу – це запрошення до розмови, і часом – з недоброчесними правоохоронцями.
Це не оцінка Ради бізнес-омбудсмена, а моя особиста. У намаганні побороти зловживання і корупцію ми наплодили стільки установ, що вони між собою змагаються. І можливість тиску на бізнес з 2014-2015 років через ініціювання кримінальних справ лише збільшилася.
– Які саме правоохоронні органи ви маєте на увазі: Службу безпеки, Нацполіцію чи Бюро економічної безпеки?
– Бюро економічної безпеки на повну потужність не запрацювало і тому є найменшою причиною скарг. У лідерах в нас Нацполіція і СБУ.
– Чи можна виокремити якісь типові кейси?
– Найчастіше це неповернення вилученого майна, ситуації, коли правоохоронці відмовляються розслідувати злочини за заявами потерпілого бізнесу та й загалом – процесуальні зловживання та тиск правоохоронців на фірми.
Наприклад, у 2019 році було порушене провадження по «ArcelorMittal» за екоцид. Тепер це провадження закрите. Інша справа, також стосовно «ArcelorMittal», щодо податкового порушення, в якому фігурував головний бухгалтер. Тобто таке враження, що шукають, за що можна вчепитися.
– У Офісі Генпрокурора з 2020 року діє Департамент кримінальної політики по захисту інвестицій. Чи допомагають тут вирішувати проблеми, які виникають у бізнесу в ході слідства?
– Так, зокрема з такими задавненими справами, де є, скажімо, проблема якраз повернення тимчасово вилученого майна. Ми зустрічаємося з прокуратурою у форматі Експертної групи, де розглядаємо такі справи. Вони до цього дуже професійно підходять, лояльні партнери, які щиро хочуть допомогти.
– Минулого року в Офісі генпрокурора затвердили «Стандарти діяльності захисту інвестицій під час досудового розслідування з метою мінімізації негативних явищ для бізнесу». Чи дієвий цей документ?
– Ми ще до кінця не можемо сказати, як це працює, тому що ці стандарти розіслали в регіони за тиждень-два до повномасштабної війни, і тому я думаю, що зі зрозумілих причин це не було головним пріоритетом прокурорів на місцях. Але тепер ми отримуємо запрошення від регіональних прокуратур долучитися до зустрічей з бізнесом та асоціаціями. Ми бачимо, що регіональні прокуратури беруть до уваги існування цього документу, але наскільки він вплине на справи, які починалися з незрозумілих причин, ми ще відслідкувати не можемо.
– Можете назвати останні резонансні кримінальні справи, з приводу яких до вас зверталися і просили втрутитися?
– Ми мали скаргу щодо питання власності акваторії порту «Південний». Тепер це перетворилося у справу колишнього міністра інфраструктури Пивоварського.
Тут явно між урядовцями, бізнесом, правоохоронцями старими, новими немає спільного розуміння – що злочин, а що ні, і це створює непорозуміння та правову невизначеність. Ефект таких справ не сприяє позитивному бізнес-клімату і не заохочує політичних діячів проводити реформи.
– Наскільки я пам’ятаю, Пивоварському інкримінують рішення на користь приватної фірми…
– Я не є адвокатом, але коли слідчі органи кажуть, що портові збори приводять до збагачення приватних фірм, то це саме по собі не є злочином. Ці фірми існують, щоб заробляти гроші.
– Тут мається на увазі, не на шкоду державі…
– Такий підхід побудований на думці, що держава є всемогутньою і мала б сама заробляти все в країні, а якщо раптом хтось інший заробив, то це вже якийсь злочин. Це трохи нагадує давнішні якісь соціо-економічні формації, які були на території України.
– До вас не зверталися з приводу провадження відносно колишнього голови правління «Нафтогазу» Коболєва? Зараз суспільство розділилося на тих, хто підтримує його, і тих, хто вважає, що премії були завеликі…
– Ні, як установа ми не маємо до цієї справи жодного відношення.
Але є загальний феномен, який я зауважив протягом років праці в Україні. Це таке поняття, як криміналізація помилки чи рішення. Тобто, в іншій країні могли б сказати, що це неподобство і не треба було стільки виплачувати, і що це може бути помилка наглядової ради, чи керівника, але це не обов’язково означає кримінал. В Україні дуже часто, коли вважають, що хтось у чомусь помилився, то не кажуть, що помилився і наступного разу інакше треба робити, а називають це криміналом, переслідують людину чи організацію. Це відохочує людей брати на себе відповідальність і ставити підпис під документами, а для позитивних змін у суспільстві створює великі гальма. Справедливість можна відновлювати різними способами, не обов’язково через кримінальне переслідування.
НЕ МОЖЕ БУТИ ЩАСЛИВИМ ІНОЗЕМНИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ, КОЛИ УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС НЕЩАСЛИВИЙ
– Давайте поговоримо про інвестиції. За вашими даними, чи готовий іноземний бізнес після війни вкладатися по-крупному в Україну?
– Я думаю, що після закінчення бойових дій Україна буде найбільшим будівельним майданчиком не лише Європи, а й світу.
Навіть тепер, якщо ви є постачальником вікон, дверей, обладнання для заправок, то вже маєте значний попит в Україні. Тобто цей процес уже потихеньку почався, але після закінчення бойових дій він переключиться на значно інший рівень і швидкість.
Україна тепер зазвучала на весь світ, витривалість українців, креативність українців стали загальновідомими, тож, з одного боку, будуть руїни, але, з іншого боку, – бажання докластися до цієї справи є у багатьох країнах. Цю зацікавленість треба підтримувати й заохочувати.
– Чи потрібні особливі умови для заохочення інвестицій?
– Просто не треба перешкоджати. Потрібна правильно діюча адміністративна машина, яка не викидає несподіваних драконівських рішень. Мені часто мої колеги кажуть: якби в Україні просто виконувалися українські закони, то життя для всіх було б набагато простішим.
– Як ви ставитеся до ідеї розглядати справи про захист інвестицій у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, який планують створити? Чи потрібен для цього окремий спеціалізований суд?
– Як ви зауважили, я не є прихильником наплоджування установ. Україна має Верховний Суд, який вже довів, що може по-новому вирішувати справи.
В Україні уже почала роботу нова Вища рада правосуддя, і скоро запрацює оновлена Вища кваліфікаційна комісія суддів. Важливий наступний рік-два, щоб ці установи прочистили і оновили суди першої й апеляційної інстанцій.
Я вважаю несправедливим, коли іноземний інвестор матиме суперсуд, а український бізнес муситиме мордуватися. Як речник українського бізнесу, я можу сказати, що 85% скарг до нас надходить саме від вітчизняних компаній, і тільки 15% – це звернення від компаній з іноземними інвестиціями.
– Тобто, ви не схвалюєте розгляд справ інвесторів в окремому суді?
– На даному етапі історія додаткового створення установ в Україні, як спосіб якось оминути конфронтацію з реальною ситуацією в існуючих інституціях, не показала себе успішно. Тому нам треба очікувати реальні зміни в судовій системі від початку роботи ВККС.
Не може бути щасливим іноземний бізнес в Україні, коли український бізнес нещасливий. Від самих себе не втечете.
ВІД МАСОВОГО БЛОКУВАННЯ ПДВ ПОТРІБНІ ЗАПОБІЖНИКИ
– Пане Романе, у листопаді минулого року ви розповідали в Укрінформі, що в перші місяці російського вторгнення старі проблеми бізнесу відійшли на другий план. Натомість з’явилися питання з релокацією бізнесу, транскордонною логістикою, бронюванням працівників… Водночас уже з липня-серпня до вас почали звертатися бізнесмени з довоєнними проблемами. Про що йдеться?
– Так, це сумнозвісні проблеми податкових накладних. Двадцятивідсотковий ПДВ, який ми всі платимо, купуючи товари, мандрує через увесь ланцюжок постачання, і лише кінцевий споживач остаточно за нього розраховується. Посередники можуть отримувати право на зменшення своїх податкових зобов’язань на податковий кредит. У свою чергу держава пробує прослідкувати, чи чесно це робилося.
В Україні іще донедавна існувало чимало схем, завдяки яким можна було подавати фейкові рахунки на сплату ПДВ і таким чином обкрадати державу. Щоб унеможливити усілякі схеми зі сплатою ПДВ, була створена Система моніторингу оцінки ризиків (СМКОР). Вона досить об’ємна на документи, які потрібно внести підприємцю, щоб потім мати право повернути ПДВ. Коли система транзакцію щодо реєстрації податкової накладної пропускає, покупець отримує право на податковий кредит, та і власне – повернення ПДВ має відбуватися належним чином, а коли ні – держава фактично використовує кошти бізнесів, а підприємець має доводити свою правоту.
З 2017-го по 2022 роки щодо функціонування системи СМКОР до Ради бізнес-омбудсмена надійшло близько 4 тисяч скарг. І коли у 1-му кварталі 2019 року система зупиняла накладні приблизно 4% активних бізнесів – тих, що подають накладні на реєстрацію, а не просто зареєстрованих платником ПДВ, – то вже у 4-му кварталі 2022 року – 40,4 %, тобто в 10 разів більше.
– Можна зробити висновок, що під виглядом боротьби з податковими схемами – у четвертому кварталі минулого року Держбюджет наповнювався за рахунок обігових коштів підприємств?
– Не стану стверджувати, що це було наміром, але, дійсно, такий ефект був. Проблема іще в тому, що крім алгоритмів системи, що зупиняють окремі накладні за критеріями ризиковості, сама податкова може віднести компанію до ризикових платників – і ви стаєте токсичними. А потім з цього статусу тяжко вийти.
Заради справедливості треба сказати, що СМКОР таки ловить певних схемників і вони припиняють свою діяльність, але у вибірку системи потрапляють щоразу більше добросовісних підприємців через неадекватне розширення першого критерію ризиковості операцій. І це створює проблеми для доброчесного бізнесу, який не має грошей на адвокатів. У 4-му кварталі минулого року такі проблеми виникли у 40% активних платників ПДВ, тому ми й чули стільки зойків з бізнес-середовища.
– Блокування ПДВ іще пов’язують із внесенням змін до урядової постанови № 1165 у жовтні минулого року. Як після цього змінилася ситуація?
– Якраз внесення жовтневих змін до Постанови №1165 спровокувало лавиноподібне блокування податкових накладних. А саме, розширення підстав для зупинення накладних зіштовхнуло неймовірну кількість бізнесів з проблемою та змусило подавати обширну додаткову документацію. І ця масовість – не єдина проблема: дуже часто у своєму рішенні податкова не зазначає, яких документів бракує, що слід подати для врахування таблиць даних, досягнення розблокування накладної чи виведення компанії з переліку ризикових. Бізнес мусить вгадувати – скільки тих документів подати і щодо чого. Мова про цілі коробки, стоси документів, які фізично передаються або скануються – це фактично стало ще однією формою оподаткування, що з’їдає час і гроші бізнесу.
– Рада бізнес-омбудсмена у грудні вирішила провести власне розслідування з цього приводу. Розкажіть, до чого ви прийшли?
– Ми переглянули всі 4 тисячі скарг бізнесу щодо проблем у системі ПДВ, з якими до нас зверталися. Ми розіслали по бізнес-асоціаціях опитувальник і таким чином спробували зрозуміти реальні проблеми бізнесу з СМКОР. У результаті ми, наприклад, виявили, що на процедуру підготовки документів для розблокування однієї накладної бізнесу потрібна не одна година, а як мінімум 12 годин. Це вже вказує на те, що вплив на операції бізнесу значно більший, ніж Мінфін чи Податкова собі уявляли, або принаймні переконували Державну регуляторну службу в своїх документах.
У Мінфіні й Податковій нам повідомили, що з тих двох мільйонів накладних, які були зупинені у 2022 році, згодом сама Податкова розблокувала 1 мільйон 200 тисяч.
Тому ми вважаємо, що від подібних ситуацій потрібні запобіжники. До прикладу, якщо знову так станеться, коли 10-15% бізнесів постраждають від зупинення накладних, то це буде ознакою, що потрібно ретельніше придивитися до того, що діється.
Не нормативні, але радше публічні запобіжники, тобто це не значить, що у законі потрібно десь прописати, що не може бути більше ніж 10% бізнесу, у якого зупинено накладні. Звичайно, ситуація може мінятися, може піти хвиля шахрайства по Україні. Хто знає? Але ці запобіжники потрібні, щоб не допустити такої критичної ситуації, як після прийняття жовтневих змін.
– Чи виправила проблему постанова Кабміну про уточнення критеріїв ризикових операцій, і яка динаміка після рішення уряду у цьому питанні?
– Завдяки грудневим і лютневим змінам до Постанови №1165 – бізнес трохи заспокоївся. Податкова дещо спростила порядок реєстрації накладних.
У січні пішло повернення ПДВ. Хоча тисячі накладних іще залишаються заблокованими. Тобто ті зміни – звичайно рух у правильному напрямку, але, очевидно, вони ще недостатні для виправлення проблеми.
І тут я хочу відзначити підхід, що вибрали у Мінфіні та у ДПС – подавати на врахування таблиці даних, документ, що пояснює – чим точно займається бізнес та на реєстрацію яких видів операцій має безумовне право.
Його приймає регіональна комісія податкової або це робиться автоматично. Але і в цьому процесі підприємці знову більшою мірою є у контакті з людиною, а не з якоюсь автоматичною системою, особливо враховуючи, що комісії податкової можуть легко скасовувати ці таблиці.
І тут кожне нововведення, яке збільшує роль людей у системі, збільшує можливості для зловживань. І зокрема по лінії цих таблиць, які тепер стали масово запроваджувати, немає процедури адміністративного оскарження. Тобто, вам скасували таблицю – і ви просто мусите подавати її на врахування знову й знову, аж поки її не приймуть або хтось вам дає сигнал, що треба домовлятися. Так що ми проти універсального впровадження інструменту, який вимагає колегіального рішення людей у кожному випадку, бо це в українській дійсності може довести до значних корупційних ризиків.
Алла Шершень, Київ
Фото: Юлія Овсяннікова
Читати інтерв’ю за посиланням.
