В останні роки Рада бізнес-омбудсмена стала для українського бізнесу одним із дієвих інструментів захисту. Статистика успішних кейсів, до вирішення яких долучилася Рада, збільшувалася в геометричній прогресії, а практика допомагала уникнути типових порушень у майбутньому. Про те, як працює Рада бізнес-омбудсмена під час війни з росією, про пріоритетні питання для захисту бізнесу сьогодні та про прогнози післявоєнного бізнес-клімату України «Юридичній практиці» розповів Роман Ващук, бізнес-омбудсмен в Україні.
— Пане Романе, як наразі працює команда бізнес-омбудсмена в умовах воєнного стану?
— Після 24 лютого ми зрозуміли, що поодинокі кейси, якими ми займалися у форматі скарг, у світлі подій, які відбуваються, стали неактуальними. Мова йде про питання, пов’язані з податковими накладними та оскарженням інших дій Державної податкової служби України. Це відбулося не тому, що ми втратили значення для скаржників, а тому, що з міркувань національної безпеки доступ до багатьох реєстрів та баз даних був заблокований.
І після кількох днів фізичного переміщення з одного місця на друге – хто в Україні, хто за її межами (сьогодні особисто я перебуваю у Кракові) – ми вирішили змінити формат нашої роботи.
Ми дійшли висновку, що нам краще використати знання нашої кваліфікованої групи (правників, спеціалістів з адміністративного права, податкового та інших) у форматі Helpline. І займатися не тільки скаргами, але й іншими питаннями українського бізнесу в умовах воєнного стану. Надавати консультації, як підприємцям пристосовуватися до нових обставин.
— Наскільки активно бізнес наразі комунікує з вами? З якими питаннями зазвичай звертаються?
— Станом на ранок 19 квітня 2022 року надійшло 116 звернень від представників бізнесу. Найбільше вони стосуються питання критичного імпорту товарів. Тут варто зазначити, що списки таких товарів складалися на самому початку війни. Коли ніхто не розумів, скільки вона може тривати. Потреби, які є нагальними в перші чотири дні війни, можуть змінитися згодом.
І за цей час ми виробили відповідний механізм співпраці з Міністерством економіки України. До нас звертаються підприємці, ми, як незалежна третейська установа, розглядаємо їх пропозицію та надаємо оцінку. Надалі з обґрунтуванням цієї оцінки скеровуємо звернення в Мінекономіки. А остаточне рішення вже за ними.
Наведу приклад, коли такий запит виявився після трьох тижнів війни. Мова йде про запасні частини до тракторів. Наприкінці лютого це не була очевидна митна лінійка. А в середині березня зрозуміли, що насамперед трактори потрібні для відтягування російської воєнної техніки. Також розпочиналася посівна кампанія, а без відремонтованих тракторів вона не відбудеться. Ми звернулися до міністерства, яке прийняло нашу пропозицію, щоб додати запчастини до списку критичного імпорту.
— Чи є скарги від бізнесу, який постраждав від дій загарбників та який просить допомогти?
— Так, є поодинокі скарги. Але ми поки що відповіли узагальненою публікацією роз’яснень, як оцінювати шкоду, як подавати позовні заяви та заяви на компенсацію такої шкоди. В цьому напрямі ми співпрацюємо із європейським проєктом Pravo-Justice та розробляємо інструкції для бізнесу.
Також у взаємодії ще з одним проєктом, який підтримує Кабінет Міністрів України, дійшли висновку, що правила оцінювання і відшкодування шкоди будуть уточнені новими законами і підзаконними актами протягом декількох тижнів. Тож наші інформаційні матеріали будуть оновлені після ухвалення відповідних актів.
— Як ви оцінюєте зміни до законів на підтримку бізнесу у воєнний час? Що ще треба врегулювати?
— Все, що прийнято протягом останнього місяця, загалом я оцінюю позитивно.
Україна поводиться контрінтуїтивно, але переважно правильно в кризових ситуаціях. Ми спостерігаємо це на прикладі рішення про децентралізацію, прийнятого у 2014 -2015 роках. Його дехто вважав нераціональним, тому що воно «розбазарює» державу у світлі зовнішньої загрози. Але таке рішення, навпаки, під час теперішнього інтенсивнішого нападу росії створило ситуацію зміцнення віри в місцеве самоврядування та ставлення людей до мерів своїх міст. І це робить Україну стійкішою в обороні.
Також позитивним є факт, що до команди президента та уряду прийшли люди, які віддавна хотіли спрощувати і лібералізувати українську податкову і митну систему.
Ми вже також підготували роз’яснювальні матеріали з цього питання та будемо надалі проводити разом з податковою і митною службами роз’яснювальну роботу. Проте в Ради бізнес-омбудсмена були побоювання, і, на мою думку, вони основані на минулій українській практиці, що такі позитивні інновації дуже часто згортаються, щойно мине кризова ситуація.
Потрібно дати чітку позицію на їх перспективу: які з цих змін є постійними або тривалими, а щодо інших – коли і як, яким чином відбудеться перехід на не «передвоєнну практику», а менш «вседозволену» чи ліберальну. Оскільки готовність людей використати такі нові можливості може бути обмежена непевністю стосовно того, що буде надалі. І щоб вони матеріально не постраждали через віру в теперішню хвилю лібералізації.
— До Ради бізнес-омбудсмена звертаються українські компанії, які мають російський слід? Чи надається їм допомога? Чи є якась градація компаній?
— Так, саме градація. Знову ж таки, в багатьох організаціях ми мали досить палкі внутрішні дискусії, що робити в цій ситуації. І дійшли висновку, що ми готові, і ми це вже робили, допомогти компанії пройти процес дерусифікації. Якщо виявляється, що щось блокується, не має доступу до якогось реєстру тощо, то ми готові докладати зусиль, щоб їм в цьому допомогти. Ті компанії, які просто декларують, що вони мають російські капітали, і кажуть: «Ви мусите нам дозволити працювати в Україні» — ні, ми їм не допомагаємо.
Наприклад, ми допомогли одній нафтовій компанії, яка також займалася ритейлом в Україні. Ми посприяли, оскільки вони могли позбутися свого російського міноритарія та з огляду на те, що це розгалужена мережа в Україні, яка має доступ до палива із Західної Європи і відповідає українському національному інтересу. Попри те що ця компанія, можливо, приймала неправильні рішення щодо партнерства у передвоєнному періоді.
— Чи ведеться комунікація з іноземним бізнесом щодо підтримки та майбутньої відбудови України?
— Безпосередньо до нас такі компанії у цих справах не звертаються. Але я знаю, що компанії – члени наших засновників, наприклад Американської торговельної палати (American Chamber of Commerce in Ukraine), дуже зацікавлені можливостями.
Я також говорив із керівником Турецької торговельної палати – їхні фірми, які далі продовжують працювати в Україні, вже беруть участь у відновленні інфраструктури навколо Києва. Отже, це справа не якихось туманних перспектив. Кожного разу як росія відступає, з’являються можливості як для українського бізнесу, так і для найвідважніших іноземних інвесторів.
— Які перспективи бізнес-клімату України після закінчення війни?
— Загальні перспективи дуже позитивні.
По-перше, думаю, що цей приплив лібералізму, який відбувся під час війни, в якійсь контрольованій формі зможе бути поставлений на постійні рейки після війни.
По-друге, це пришвидшений процес адаптації до вимог Європейського Союзу. Ми вже стали свідками передання понад тисячі сторінок відповідей до першої частини опитувальника Євросоюзу. Це було зроблено за десять днів. Ми брали участь у консультаціях і готові підключатися до оформлення наступного, більшого економічного пакета. Цей етап також буде проводитися протягом тижнів, а не місяців чи років. І закладення вже від цього літа кандидатського статусу і спрямування України на виконання всіх 30 розділів Acquis communautaire буде також значною мірою визначати бізнес-клімат. Це як збільшений у рази процес підготовки до отримання безвізу. Це дві причини, які, я вважаю, вплинуть на бізнес-клімат України.
Та й сам факт членської перспективи закріпить ту зміну сприйняття України, яка була в інших частинах Європи. Тобто Україна вже сприймається не як екзотична третя країна десь там на околицях свідомості, а як «одна країна з нас». До таких країн ставляться інакше. І я думаю, українці після війни будуть ставитися і самі до себе зовсім інакше. Вони будуть вимогливішими до себе, а також до іноземних партнерів. Україна, яка набирає більшої суб’єктності й водночас працює для дотримування загальноєвропейських правил гри, – це, я думаю, і є Україна, яка має велику перспективу.
— Чи зверталися українські підрозділи світових компаній, які не припинили діяльності в рф, до Ради бізнес-омбудсмена за допомогою в надані аргументів для їх головної компанії?
— Таких заяв чи звернень не було. Я думаю, що вони не бачили нас як інструмент, який їм допоможе це зробити. Гадаю, ці питання вирішувались у дискусіях усередині фірм.
— Чим ще сьогодні займається Рада бізнес-омбудсмена? Чи є працівники, які захищають Україну у складі ЗСУ, ТрО, Нацгвардії чи займаються волонтерською діяльністю?
— Так, декілька наших співробітників забезпечують верховенство права зі зброєю в руках у Києві та на його околицях. Ми їх підтримуємо. Інші працівники у вільний від дистанційної роботи час волонтерять.
Четверта частина наших співробітників перебувають у Києві та Київській області. Приблизно половина перебувають в центральних і західних регіонах України. І ще четверта частина – за кордоном, переважно в нашому представництві у Кракові.
Ми разом працюємо з польським омбудсменом для малого і середнього бізнесу і намагаємося вирішувати також транскордонні питання, бо сьогодні кордон України з ЄС, зокрема з Польщею, є основною артерією для українського бізнесу. Є суттєві нерозв’язані питання, і ми їх розглядаємо, але будуть потрібні стратегічні рішення на рівні урядів. Зокрема, це питання логістики, транзиту українських харчових продуктів через територію ЄС до третіх країн. Це практика, з якою ЄС мало був знайомий, оскільки вважається, що якщо продукт завозиться в ЄС, то він мав би там споживатися. Через це розглядаються зовсім інші стандарти для транзитних товарів.
Також ми обговорюємо це з командами Офісу реформ Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України. Проте вже в кількох випадках допомогли відновити ланцюжки логістики чи створити якісь нові можливості для підприємств саме через мого польського колегу.
(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)
Читати інтерв’ю за посиланням.
