Критичний імпорт під час війни (Економічна правда)

“Поставити економіку на воєнні рейки” – фраза, яка зачастила в українських телеефірах. 
Погодьтесь, це звучить дещо апокаліптично для 2022 року, бо, здавалося б, суспільство ось-ось перебувало десь на вершині свого історичного прогресу. 
Але повномасштабна війна у твоїй країні люто і безжально щодня відкидає на роки назад, змушуючи вчитись виживати в екстремальних умовах, до яких, здавалося б, життя нас все-таки не готувало. 
Так само і бізнес. В пориві пошуку нових ринків збуту, глобалізації економіки та тотальної діджиталізації, фізична присутність того чи іншого виробника біля дому настільки втратила свою актуальність, що саме логістичні компанії, які забезпечують за лічені дні доставку “всього і вся” до порогу споживача, показали значний приріст у “коронавірусні” роки. 
Та все змінила війна. З підривом автошляхів ланцюги поставок суттєво порушено або навіть розірвано; логістичні склади пошкоджено ракетами або пожежами, тому замість відвантаження продукції вони готують документи про знищення або втрату майна. 
Як держава може підтримати бізнес в умовах війни
На цьому тлі нового забарвлення набуло і питання функціонування валютного ринку у воєнній Україні. 
Звичайно, притік інвестицій (читай, прихід іноземної валюти) став на паузу. Водночас, у підприємств, які звикли ввозити товари на територію України та, наприклад, переробляти тут сировину і поставляти уже готову продукцію на внутрішній чи зовнішній ринки, необхідність у придбанні валюти залишилась. 
Те ж саме стосується і товарів, які придбати в Україні неможливо через їх відсутність чи через руйнування інфраструктури всередині країни.
Це призвело до введення у бізнес-практику поняття “критичний імпорт”, про який ще місяць тому більшість нас з навіть не здогадувалась. 
І хоча юридичного визначення цьому терміну поки немає, його практичне значення полягає у тому, що з 24 лютого банкам, за загальним правилом, забороняється здійснювати транскордонні перекази валютних цінностей, за винятком окремих операцій. 
Одним із таких винятків — здійснення імпортних операцій резидентів з купівлі товарів критичного імпорту. Іншими словами, з метою оплати товарів критичного імпорту дозволено купити і переслати за кордон іноземну валюту.
Перелік товарів критичного імпорту відразу ж був затверджений Кабінетом Міністрів України того-таки 24 лютого і протягом останнього місяця уже зазнав змін більше десяти разів. 
Тобто доповнити перелік більш ніж реально, головне – аби зацікавлена в цьому компанія мала аргументацію, яка стосується не лише її приватних інтересів, але й враховує загальнодержавне благо. 
Звертати на це увагу змушують ті самі воєнні рейки нашої сьогоднішньої економіки.
З минулого тижня аргументувати необхідність розширення товарів критичного імпорту стало дещо легше – Уряд встановив перелік критеріїв визначення товарів критичного імпорту в умовах воєнного стану. 
Такі критерії поділені на чотири підгрупи: сектор енергетики, сектор безпеки та оборони, забезпечення життєдіяльності населення та забезпечення функціонування виробничих підприємств.
Так, для сектору енергетики нині встановлено такі критерії:
товар є необхідним для забезпечення енергетичними ресурсами (нафтопродукти, нафта, газ, електроенергія, вугілля);
товар є необхідним для забезпечення енергетичної безпеки України (функціонування атомних електростанцій, електромереж, диспетчеризація).
Сектор безпеки та оборони може поповнитися товарами критичного імпорту за умови, що:
Найбільш широкі критерії встановлені для продукції, яка призначена забезпечувати життєдіяльність населення, а саме:
Насамкінець, найлаконічніший, але тим не менш доволі реалістичний критерій встановлений для групи товарів, що забезпечують функціонування виробничих підприємств: товар має бути сировиною або складовою виробничого циклу українських підприємств, без яких неможливо виробити готову продукцію, що постачається для внутрішнього ринку або на експорт.
Компаніям, які зацікавлені у розширенні товарів критичного імпорту товарними позиціями, що підпадають під один або декілька наведених вище критеріїв, потрібно звернутися із відповідною заявою довільної форми до Міністерства економіки України. 
Головне у такій заяві – це аргументація, чому внесення додаткового коду УКТ ЗЕД потрібне для економіки України в умовах воєнного часу і чому відповідні потреби неможливо задовольнити на внутрішньому ринку.
Для того, щоб оперативно реагувати на виклики сьогоднішнього часу, Рада бізнес-омбудсмена запустила #Helpline для українських підприємців — лінію підтримки бізнесу. 
Більша частина питань, які надходять через цей канал зв’язку, стосується необхідності розширення переліку товарів критичного імпорту. 
У тісній кооперації з Мінекономіки Рада передає на опрацювання відповідні звернення, в яких наведено чітку і розумну аргументацію, яка задовольняє встановлені Урядом критерії.
Робити бізнес у воєнний час – справжній виклик, який мало хто на практиці проходив. Цього не вчать ані на бізнес-курсах, ані на MBA. Природно, що релокація за кордон, подалі на Захід, може вбачатись більш привабливою, аніж пробивання щита нових обмежень. 
Та Україна – це насамперед люди, які тут живуть і творять. І саме за таку Україну сьогодні воюють наші захисники. Тож давайте кожен гідно тримати свій фронт, у нас він – економічний. 
Рада бізнес-омбудсмена з вами поруч і готова допомагати, яке майбутнє для свого бізнесу ви би не обрали. Як завжди, у нас все професійно, конфіденційно і безкоштовно.
Все буде Україна!
Читати публікацію також за посиланням.