Хто тут такий ризиковий: як інспектори відходять від принципу “чіпляємося за формальності”

Після будь-якої надзвичайної ситуації – чи то пожежі в готелі, чи то отруєння в ресторані – постає питання: куди дивилися інспектори? З іншого боку, бізнес постійно нарікає на тиск контролюючих органів.
Знайти баланс між цими двома крайнощами – такою була мета інспекційної реформи, яка активізувалась у 2014-му. Держава задекларувала перехід на ризик-орієнтовані перевірки.
Тоді ліквідували половину контролюючих органів. Одним рішенням уряду пішла відпочивати на лаврах Державна служба з питань захисту персональних даних і Держслужба з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, Держагентство з туризму і курортів, Держінспекція з контролю за цінами та Держсільгоспінспеція з обліку машин.
Поки влада бралася навести лад із контролерами, бізнесу дали час відвести дух – в дію вступив мораторій на перевірки. Уже в 2016-му заборона була частковою, а цього року її повністю зняли. ЕП вирішила проінспектувати, що змінилося і на якому етапі реформа.
Як це працює в ЄС?
Інспектори мають планувати перевірки – це раз, кажуть в Організації економічного співробітництва та розвитку. Друге – при плануванні вони повинні посилатися на оцінку ризиків. Якщо підприємство підпадає під критерії високої ризиковості – навідуватися туди частіше. Якщо ні – не дармувати власні ресурси та кошти платників податків.
Це – оптимальна формула, завдяки якій безпека для споживачів залишається на високому рівні, а візити інспекторів до більшості компаній знижуються в рази, кажуть в ОЕСР.
Наприклад, інспекції британського Агентства з охорони навколишнього середовища в місця захоронення відходів з низьким ризиком за 10 років знизилися на 75%. Завдяки цьому агентство перерозподілило власні ресурси і почало більш глибокі перевірки об’єктів з вищими ризиками. Кількість візитів на високоризикові об’єкти виросла з 70 до 1500 на рік. Таким чином, інспектори зосередили увагу на екологічних злочинах.
Така ж тенденція в Нідерландах – за останнє десятиліття країна постійно скорочує не тільки кількість інспекцій, але й штат інспекторів і консолідує відомства. Ризик-орієнтований підхід дозволяє робити це без негативних наслідків.
Взявши і собі такий курс, Україна спершу мала розділити підприємства на групи – з низькими, середніми та високими ризиками. І перевіряти об’єкти з найбільшою вірогідністю порушень, а не всі підряд. Для цього потрібно затвердити критерії ризиків.
Всю інформацію про планові перевірки вирішили виставити в онлайн на Інспекційному порталі. Крім того, бізнес мав би чітко розуміти, що буде перевіряти інспектор. Для цього кожен контролюючий орган повинен розробити уніфікований акт перевірки, простіше кажучи – чек-лист, який потім затверджує Кабмін. Це – в теорії.
Всього маємо 85 сфер нагляду і контролю, як-от: державний контроль у сфері туроператорської діяльності, інтелектуальної власності, охоронної діяльності тощо. Кабінет міністрів затвердив тільки 72 сфери. З них чек-листи розробили лише 55, а до затвердження на Кабміні дійшло тільки 26 чек-листів.
За законом, підприємець має повне право відмовити у перевірці контролюючому органу, який не затвердив уніфікований акт. Нема чек-листа – нема перевірки.
“І така практика вже є, – каже голова ДРС Ксенія Ляпіна. – Але це проблема для обох сторін. Компанія відмовляє, а контролюючий орган каже – це незаконно, і накладає штраф”.
Підприємець вказує на відсутність уніфікованого акту, інспектор каже: “Нічого не знаю, у мене старий акт”. Тоді питання вирішується в суді. А це – клопіт і додаткові витрати.
Перевірки видно в онлайн. Допомогло?
Допомогло, каже СЕО “Інтертоп” Сергій Бадрітдінов.
“Тепер на сайті  бачимо, коли і які магазини планують відвідати інспектори. Вони навідуються з конкретних питань. Виходять і на непланові, але ми ведемо прозорий бізнес – ну і правильно, що перевіряють”, – визнає він.
“Але перевіряють тільки “білі” компанії. Поливна ринку взуття та одягу в тіні, в “ювелірці” – 80%. А інспектори приходять тільки до 50% і 20% “білих”, – розводить руками Бадрітдінов.
Однак за рік і досі не всі органи приєдналися і автоматично не надсилають дані про планові перевірки на “Інспекційний портал”. Інтрига стосовно того, коли до нього долучиться податкова, коли вона відкриє дані по плановим перевіркам, так і висить у повітрі.
“У податкової є своя база. Частина інформації в ній захищена – це комерційна таємниця, але частина може бути відкритою. Я запитувала під час конкурсу на голову ДПС Сергія Верланова та інших кандидатів – чи планують вони приєднати податкову до порталу. Усі декларували готовність”, – зауважує Ляпіна.
Водночас на запит ЕП в Держподатковій службі відповіли, що ДФС не підпадає під дію закону про державний нагляд і контроль і не має інтегруватися в цю систему.
Між тим, 13% усіх скарг компаній до бізнес-омбудсмена стосуються саме податкових перевірок. По більшості із них рішення у підсумку – на боці компаній, каже заступник бізнес-омбудсмена Тетяна Коротка.
“За всю роботу офісу ми отримали близько 6 тисяч скарг, з них – 3690 скарг – фіскальні питання, включаючи митні. За ними – скарги на правоохоронні органи, далі – інші контролюючі органи, зокрема, трудові питання, але їх значно менше”, – пояснює вона.
І бізнес, і ДРС, і BRDO визнають також іншу проблему – критерії, за якими компанії відносять до тих чи інших ступенів ризику, в багатьох випадках також недосконалі. За деякими сферами критерії прописані так, що 90% підприємств потрапляють у групу з високими ризиками. Така ситуація, наприклад, спостерігається з екологічними перевірками.
До відповідальності інспектора за некоректно внесені дані теж поки що не дійшло – для цього уряду потрібно віднести портал у державну власність, а саму систему має ліцензувати Держспецзв’язку. У планах зробити це у 2020 році.
“За місяць він буде в державній власності. Але щоб запрацювала система ризиків, маємо аналізувати дві категорії даних: що робить держава для зниження ризиків – про це Інспекційний портал, і негативні події – де, коли, через що стається”, – пояснює голова BRDO Олексій Дорогань.
Інфраструктура моніторингу негативних подій – пожеж, отруєнь та інших – має працювати по всім сферам. Зараз її немає. Кожен орган збирає статистику за своєю методологією і використовує для внутрішніх потреб. Але вона має бути деталізована і така ж глибока, як і по перевіркам. Це – наступний крок реформи, каже Дорогань.
Три кити українських перевірок
Окрім податкової, найбільше скарги компаній надходять на Держпраці та екологічну інспекцію, підсумовує голова податкового комітету Спілки українських підприємців Андрій Єрашов.
Перевірки можуть бути заплановані або непланові – якщо є скарга споживача. Інспекційні ж відвідування Держпраці – це такий особливий формат перевірок, для яких не потрібні навіть скарги, каже Ксенія Ляпіна.
Кілька місяців тому служба втратила можливість проводити інспекційні відвідування. Шостий апеляційний адмінсуд в ході розгляду відповідного позову скасував постанову Кабміну, яка давала на це санкцію. А уряд у попередньому складі на одному з останніх засідань прийняв нову.
Таким чином, інспектори Держпраці знову отримали мандат на візити в компанії в будь-який час доби та ознайомлення з будь-якою документацією.
“До однієї з наших компаній прийшли інспектори Держпраці за скаргою споживача. Намагалися з’ясувати, в чому полягала ця скарга. Виявилося, і скаржника-то не було. Але перевірка сталася”, – розповідає Андрій Єрашов.
Одна з найгучніших історій про екологічні перевірки – це перевірка баласту на суднах у морських портах. У світі такий баласт не підлягає контролю. Контролюють тільки, чи є він на судні.
В Україні Державна екологічна інспекція мала право його перевіряти. При чому, інспектори без належних причин могли відмовити ставити штампи в екологічних деклараціях і вимагали провести забір проб баласту на наявність у них забруднюючих речовин. Це затягувало час, створювало корупційні ризики, розповідали в Європейській бізнес асоціації.
Нарешті, у травні Кабмін скасував контроль судового ізольованого баласту, необхідність погодження з Державною екологічною інспекцією його навантаження.
Заледве минув місяць, як прем’єр-міністр підписав відповідну постанову, як ЄБА знову заявила: інспектори виписують штрафи навіть попри заборону.
Врешті, у серпні Кабмін вирішив ліквідувати і саму екоінспекцію і створити Державну природоохоронну службу. У ДРС за зверненням бізнес-асоціації виявили, що інспектори вийшли за межі повноважень.
“Ми склали акти на цих інспекторів, далі – суд”, – коментує Ляпіна.
Такі “демарші” кидають значну тінь на реформу, яка і так не виконала значну частину власного “чек-лісту”. Крім того, пульс реформи може ослабнути й через законодавчі пропозиції скасувати особисту відповідальність податкових інспекторів за необґрунтовані донарахування.
Однак профільні експерти висловлюють надію: реформою перевірок займався Офіс ефективного регулювання, колишній голова якого нині біля керма Кабміну. Отже, є всі шанси, що хороше починання уряд таки доведе до логічного завершення.
Автор Анна Родічкіна
Оригінал публікації доступний за посиланням.