Кейс є прикладом так званого «розпорошення частки». До Ради звернувся учасник компанії, яка займається виробництвом агропромислового обладнання. Скаржник має в ній частку біля 34%. У свою чергу, ця компанія станом на червень 2023 року володіла часткою у статутному капіталі однієї страхової компанії. Відтак, підприємець опосередковано володів 14% цієї страхової компанії. Влітку 2023 року скаржник вирішив продати свої 34% й направив іншим учасникам свою пропозицію. Проте згодом, з листа НБУ в контексті фінмоніторингу скаржник випадково дізнався, що його опосередкована частка у страховій компанії зменшилася з 14% до 3%. А восени 2023 року ця опосередкована частка зменшилася до 0%. Як виявилося, керівництво компанії, в якій підприємець мав частку 34%, без його згоди відчужило частку компанії у страховій компанії іншим особам, які згодом перепродали свої частки далі. Таким чином, компанія вийшла зі складу учасників страхової компанії й опосередковане володіння скаржником часткою у страховій компаній припинилося.
Скаржник звернувся до Колегії Міністерства юстиції України (Колегія Мін’юсту) з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора та просив підтримки Ради бізнес-омбудсмена.
Аналізуючи справу, зокрема, статут компанії, в якій скаржник має частку, Рада виявила колізії у статуті. Однак зрештою, Рада дійшла висновку, що статут обмежує керівника цієї компанії укладати угоди, на підставі яких відбулося відчуження її майна – частки у страховій компанії. Крім того, було встановлено, що нотаріусу для реєстраційних дій надали не всі передбачені законом документи. Відтак, нотаріус все ж мав відмовити в оскаржуваних реєстраційних діях, проте цього не зробив. За результатами оскарження незаконних реєстраційних дій в Колегії Мін’юсту скарга заявника Ради була задоволена, а недобросовісному нотаріусу – заблоковано доступ до ЄДР на 3 місяці.
