Скарга на: Офіс великих платників податків ДПС (ОВПП)
Суть скарги: До Ради звернулось виробниче підприємство, яке має два заводи із виробництва томатної пасти на півдні України. Підприємство поскаржилось на те, що за результатами податкової перевірки ревізори з ОВПП дійшли неочікуваних висновків – заявили, що увесь обсяг газу, який підприємство придбавало у періоді, який перевірявся, не був пов’язаний із виробничою діяльністю скаржника. А відтак – скаржник, на думку податкового органу, повинен був нарахувати собі так звані «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ на всю суму податку на додану вартість, яка входила у ціну придбаного газу – понад 2 млн. грн. Висновок дуже здивував скаржника. Адже він купував газ із єдиною метою – щоб використовувати його як паливо для роботи парових котлів, за допомогою яких свіжі томати проходять обробку парою, перетворюючись на пасту. Здавалося б, зв’язок із виробничою діяльністю тут очевидний. А жодних інших шляхів використання газу (наприклад, для опалення приміщень або для перепродажу іншим споживачам) – діяльність скаржника не передбачає.
Та ОВПП не дослухався до цих аргументів скаржника під час розгляду заперечень на акт податкової перевірки. Податківцям не сподобалось, яким чином скаржник відображав газ у обліку (виник спір стосовно бухгалтерських нюансів – чи повинен газ вважатися запасом, який згодом списується у виробництво, чи його вартість може одразу відноситись на витрати). Окрім того, ОВПП дійшов висновку, що скаржник повинен був визначити нормативи споживання газу (скільки кубометрів використовується для виробництва певної кількості продукції) у своїх внутрішніх документах, а відсутність таких нормативів є аргументом на користь того, щоб вважати газ “використаним не у виробництві”.
Скаржникові довелося оскаржувати результати перевірки до вищого за рівнем податкового органу – Державної податкової служби України (ДПС). Прагнучи забезпечити об’єктивний та неупереджений розгляд скарги, виробник томатної пасти попросив Раду долучитись до розгляду його апеляції.
Вжиті заходи: Інспектор Ради вивчив матеріали справи та дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою.
По-перше, на думку інспектора, законодавство на даний час імперативно не зобов’язує виробничі підприємства визначати нормативи споживання газу у виробництві. Відповідна норма, яка сягає корінням ще у часи планової економіки – нещодавно втратила чинність. А навіть якби вона й залишалась чинною – вона в будь-якому разі не має стосунку до сфери оподаткування, і спрямована лише на контроль енергоефективності виробництва.
По-друге, інспектор дійшов висновку, що спосіб, у який скаржник обліковував придбання газу, відповідає обліковій політиці підприємства та не суперечить міжнародним стандартам фінансової звітності (МСФЗ), на підставі яких компанія веде свій облік. Беручи до уваги, що газ, який придбавався підприємством, не зберігався та технічно не міг зберігатись у жодному газосховищі, а після потрапляння на територію підприємства негайно та безальтернативно споживався шляхом його використання у роботі парових котлів, то судження головного бухгалтера скаржника, згідно з яким цей газ не є запасом (активом – ресурсом, контрольованим в результаті минулих подій), і, відповідно, не заслуговує на облік в якості матеріалу чи сировини, а повинен бути віднесений одразу ж на витрати – виглядало, з точки зору Ради, цілком розумним. Якщо припустити, що котли, за допомогою яких підприємство виробляє пару, були б не газовими, а електричними, то підприємство також навряд чи стало б обліковувати електричну енергію як запас, а згодом – списувати її у виробництво. Безумовно, придбання електричної енергії сприймалось б виключно як витрата, а не як набуття активу, що згодом може бути використаний тим або іншим чином на розсуд підприємства. Такий саме підхід виглядає, з точки зору Ради, справедливим і по відношенню до газу. На додаток до всього вказаного – інспектор Ради погодився із представниками скаржника, які наголошували, що усі ці облікові нюанси не мають прямого стосунку до оподаткування ПДВ.
З вищевказаних міркувань Рада запропонувала ДПС України задовольнити скаргу Скаржника та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане ОВПП за результатами перевірки.
Результат: ДПС України дослухалась до рекомендацій Ради та скасувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Справу успішно закрито.
