Cкарга на: Слідче управління Головного управління Національної поліції у Київській області (Нацполіція)
Суть скарги: 5 березня 2018 року до Ради звернулося підприємство з турецькими інвестиціями, що займається переробкою пластику та виробництвом товарів зі вторинної сировини. Національна поліція, порушивши розумні строки досудового розслідування, не повертала Скаржнику вилучене обладнання.
Наприкінці вересня 2017 року правоохоронці, відповідно до ухвали суду, у рамках кримінального провадження обшукали виробничий цех, орендований Скаржником. Як речові докази вилучили машину для подрібнення пластику, зневоднюючу центрифугу та точильний верстат. Варто зазначити, що Скаржник лише орендував обладнання, воно належало громадянину Туреччини.
Разом з вилученням устаткування діяльність підприємства зупинилась. Однак, зобов’язання перед орендатором залишились. Скаржник двічі звертався до суду, але йому відмовили у повернені майна. 11 жовтня 2017 року направили обладнання на експертизу, щоб визначити, чи наносилась шкода навколишньому середовищу при його використанні. За версією слідства, обладнання використовувалась для подрібнення пластикової тари з-під пестицидів із порушенням правил утилізації небезпечних відходів.
На момент звернення до Ради, устаткування підприємству так і не повернули, оскільки воно нібито знаходилось на експертизі. Хоча, за даними Скаржника, обладнання передали «на зберігання» іншому комерційному підприємству. Представник Скаржника також стверджував, що для експертизи наявність обладнання насправді не була необхідна, достатньо було відібраних з нього зразків.
Вжиті заходи: Переписка інспектора Ради із правоохоронними органами тривала 11 місяців. Правоохоронці наполягали, що в їх діях немає порушень, тому що майно вилучено законно, а експертиза триває. Навіть попри те, що розумні строки досудового розслідування сплинули, за оцінкою Ради, у вересні 2018 року.
Варто зазначити, що Рада не втручалась у суть досудового розслідування та не висловлювала власної позиції стосовно того, яким саме способом воно має бути закінчено. Однак, Рада дійшла висновку, що органу досудового розслідування та органу прокуратури слід забезпечити його закінчення якнайшвидше, оскільки розумний строк досудового розслідування, вочевидь, сплив.
Рада визнала, що майно вилучили на підставі ухвали суду, отже законно. Водночас, інспектор наголошував, що результатів експертизи обладнання немає навіть через рік, а будь-кому з посадових осіб Скаржника або власнику обладнання не пред’явлено підозру. Інспектор наполягав на обґрунтованому пропорційному співвідношення між засобами, які правоохоронці застосовують до Скаржника, та метою, яку вони прагнуть досягти.
Тому інспектор рекомендував Нацполіції та Прокуратурі якнайшвидше вирішити долю обладнання: або повернути його Скаржнику, або передати законному власнику, або ж пред’явити підозру певним особам та розпочати процедуру конфіскації устаткування, якщо на це є законні підстави.
Результат: Правоохоронні ограни зрештою дослухалися до аргументів Ради та адвоката Скаржника. Через майже півтора року після вилучення майна, після того, як стало відомо, що експертиза не встановила нанесення значної шкоди навколишньому середовищу, обладнання повернули власнику – турецькому інвестору. Справу успішно закрито.
