Військове вторгнення РФ не завершилось, але вже безліч підприємців, оговтавшись від шоку, відновлюють діяльність, а разом із ними – податківці. Паралельно Верховна Рада приймає щодо роботи бізнесу закони, а сама Україна отримує статус кандидата в члени ЄС.Кабмін все частіше розширює перелік товарів критичного імпорту, під який на міжбанку дозволений продаж валюти Нацбанком, а президент підписує ключовий закон з “найнуднішою за всю історію назвою” Про адміністративну процедуру.
Про це і не тільки ми говорили з Кракова з головою установи, яка до сьогодні не має в Україні остаточно визначеного законом статусу, бізнес-омбудсменом і за сумісництвом бізнес-оптимістом Романом Ващуком.
Представники яких галузей сьогодні передусім звертаються до бізнес-омбудсмена по допомогу у вирішенні питань? Який характер цих проблем, скарг? Зросла чи зменшилася кількість скарг з початку війни?
– У порівнянні з періодом до 23 лютого кількість заяв дещо зменшилась Ми отримали 362 “скарги” з початку року до 23 лютого. І маємо близько 300 заяв, які від того часу надійшли вже на лінію підтримки підприємців, яку ми заснували у відповідь на виклики бізнесу у воєнний час. Очевидно, були перші тижні шоку, коли люди взагалі ні до кого не звертались, займаючись виживанням.
Але вже зараз суди і судові реєстри починають працювати, тому і наші давні скаржники починають проявляти інтерес до оскарження дій держорганів. Насамперед – справ, що стосуються податкової сфери, сплати ПДВ, які традиційно складали близько двох третіх усіх скарг до установи.
Тематика податкових накладних, які мають бути зареєстровані до 15 липня, стає знову актуальною. Як для великих, так і малих фірм. Звертається агросектор, де традиційно питання закупівель і прослідковування їх у ланцюжку ПДВ було завжди контраверсійним. Податківці завжди до таких ланцюжків приглядаються вкрай прискіпливо.
Від 24 лютого до нас звертались усі фірми, які вбачали проблеми стосовно критичного імпорту. Критичний імпорт, як його розуміли на початку війни і зараз, дві різні речі.
Спершу у той список потрапило вузьке коло товарів. Та вже з потребою відносно нормалізувати економіку України перелік критичного імпорту розширився. Це дуже добре видно на прикладі заяв тих, хто обслуговує сільськогосподарську техніку.
Йдеться про всілякі запчастини для комбайнів, тракторів тощо. Необхідність у них справді критична для харчового забезпечення України. Звісно, у перші дні війни про це ніхто не думав. Тому ми і розробили відповідний механізм, самі аналізували, що насправді є критичним імпортом.
Свої аргументовані висновки ми подавали до Кабміну, який і займається затвердженням списку.
Також я б зупинився на проблемі “бронювання” критично важливих для підприємств працівників. Сьогодні фірми, згідно з законодавством, мають і надалі платити кошти мобілізованим працівникам. Але нерідко трапляється так, що у цих компаній вже самих грошей немає. Але і перекинути тягар на державу не можна.
Держава і так вже виплачує військовим нормальні гроші. Вже протягом тижнів ми проводимо консультації з різними бізнес-асоціаціями, урядом і зацікавленими сторонами, щоб зрозуміти, яким може бути збалансоване рішення.
В межах лінії підтримки РБО займалися ми і питаннями транскордонної логістики.
Яскравий приклад – проблеми з транспортуванням української курятини через Євросоюз до “третіх” країн. Правила Польщі і ЄС не були оптимізовані на транзит української продукції. Тут нам теж довелось посприяти з українським урядом, який ліпше розв’язує такі стратегічні питання.
П’яте – релокація українського бізнесу. Як в межах України, так і за кордон. В цьому напрямку теж роботи вистачило.
З липня відповідно до норм закону №2260-IX відновлюються камеральні, документальні та фактичні податкові перевірки. Як ви вважаєте, наскільки доцільно відновлювати ревізії за нинішніх умов? Можливо, ви ведете діалог із депутатами та профільним комітетом Ради з перегляду та пом’якшення цих норм?
– Ми тут намагаємось працювати превентивно. Ми відбули шість вебінарів з Державною податковою службою, де разом з податківцями обговорювали нові реалії, перехід на нову модель спрощеної системи оподаткування, ПДВ-зміни під час воєнного стану і відновлення діяльності самої податкової служби. У бізнесу була нагода поставити питання і отримати роз’яснення.
Ми розуміємо, що держава, навіть в часи війни, мусить збирати гроші, а не жити виключно за рахунок іноземних партнерів. Але з цим меседжем ми ще підемо до колег з Верховної Ради. Поки ми голові податкового комітету Гетманцеву дали спокій, щоб той завершив роботу у Національній раді з відновлення.
І якраз тут ми маємо себе запитати, чи слід відновлювати усе, як було, в тих самих пропорціях, як це було до 23 лютого. Навіть ми у РБО почали переглядати старі механізми прийняття та розгляду скарг, переоцінюємо пріоритети. Чи все старе приносило користь і чи правильно розставлялись акценти?
Але і тут не треба переборщити, оскільки ми маємо купу постраждалих підприємців, яким потрібно допомогти стати бодай на стару колію.
Для тих підприємств, що були під окупацією, ми створили дорожні карти, які б допомогли навести лад у бухгалтерії, яка може бути з відомих причин невпорядкованою. Ці дорожні карти слугують, наприклад, для визначення завданої шкоди, допомагають поставити бізнес на звичні рейки.
Ми залучили досвід наших двадцяти правників, щоб відповідати на скарги не опісля, а діяти превентивно, давши людям роз’яснення. Я і сподіваюсь, що пан Гетманцев також керуватиметься цією логікою: кризу належить використати для побудови нового, а не задля повернення до старого.
Ви згадали за Гетманцева. А які б невідкладні кроки Ви прийняли, будучи, припустимо, у кріслі голови податкового комітету парламенту?
– Та я ж ніколи нікуди не обирався, тому мені важко щось сказати. Але мені здається, що якраз зустріч з малим, середнім та крупним бізнесом (українським і іноземним) – це те, з чого б я почав. Я б намагався зрозуміти підприємців не тільки через бухгалтерію, а й через емотивний стан.
З бізнесом треба говорити, пояснювати плани і розповідати, як вони будуть впроваджуватись. Важливим є поняття передбачуваності. Я думаю, війна сама собою була вкрай непередбачуваним фактором. І людей належить виводити передусім на передбачуваність.
Протягом цих кількох місяців бізнес показав, що на тлі війни він ладен віддавати державі останнє, коли йдеться про її збереження. У старій ситуації бізнес і громадяни від держави приховували статки, але в тривожну годину люди зрозуміли, що державу потрібно підтримати.
І треба, щоб політики цим не зловживали, а конструктивно з такими змінами працювали. Українці різними способами виклали все. Ситуація принаймні зараз стала прозорою. І чиновникам треба адаптувати роботу так, щоб люди і надалі хотіли співпрацювати з державою відкрито.
Нещодавно президент підписав закон про адміністративну процедуру, який наближає Україну до стандартів ЄС. Чи не могли б Ви більш детально розтлумачити, що це дає українському підприємництву.
– Велика частина цього закону базована також і на системному звіті РБО саме про потребу стандартизувати адміністративні процедури оскарження бізнесом рішень, дій або безіяльності державних органів, щоб вони були для всієї України однаковими. Підприємець тепер буде знати, на що розраховувати, якщо щось піде не так.
Бізнес, мабуть, навіть буде рідше звертатися до приватних адвокатів. Про спрощення не йдеться. Стара невпорядкованість якраз і була однією з причин, чому наші підприємці вели бізнес за кордоном. Це часом не як бажання не платити податки, а працювати у прозорих адміністративних системах.
Згаданий закон, мабуть, має найнуднішу назву за всю історію законотворчості в Україні. Але багато людей відчували його відсутність. Тому і їхали, приміром, до Польщі. Іноді – на ті ж гроші, але в державу з прозорим порядком. Тут ми повертаємось до необхідності передбачуваності.
Економічне зростання має бути наочним і зареєстрованим.
Про прийняття Радою Антикорупційної стратегії до 2025 року. У ній закріплюється роль бізнес-омбудсмена в боротьбі з корупцією і запровадження ефективного регулювання. Документ акцентує увагу на посиленні співробітництва державних органів з РБО. Якщо простіше, що зміниться конкретно?
– Спочатку під цю стратегію Верховна Рада має прийняти закон про бізнес-омбудсмена. Наш офіс вже працює сім років у тимчасових умовах. Ми є одним з тих прикладів, коли в Україні неймовірні речі можна зробити негайно, а геть просте, банальне може тягнутися роками.
У 2015 році була постанова уряду про створення РБО. Передбачалося, що за півроку парламент прийме про бізнес-омбудсмена окремий закон. І ці півроку тривають до сьогодні. Ми дійсно сподіваємось, що з прийняттям стратегії з’явиться і законодавче оформлення нашої установи.
Цей закон треба буде негайно прийняти. Скажімо, в рамках тієї ж Національної стратегії відновлення. Вже плануються конференції, де будемо вирішувати, які додаткові функції РБО б могла взяти на себе на додаток до розгляду скарг і надання держорганам системних рекомендацій.
Ми будемо у ситуації, яка передбачає масштабні вливання коштів в економіку іноземними партнерами. Я не хочу бігти поперед батька в пекло щодо цього всього, але за ці сім років ми вже виробили ядро спеціалізованих правників на основі доброчесності і прозорості.
Ми готові не тільки робити те, що робили перед тим, а й застосовувати цей колективний досвід і в ширших сферах для відновлення країни. Я про це часто говорю і лобіюю ці ідеї.
Ви регулярно здійснюєте робочі візити до інших країн. Чи не могли б Ви детальніше розповісти про цілі таких візитів? Що саме Ви обговорюєте з іноземцями і чи відповідають вони нам якимось видимим результатом?
– На початку червня я використав нагоду і побував у Лондоні у штаб-квартирі ЄБРР. Вони є сьогодні нашим основним донором. Так що тут у мене є шкурний інтерес. Ми говорили про вклад банку у відновлення України, про потенціал нашої установи в майбутньому.
Зустрічались ми і з групою підтримки України в Брюсселі в рамках Єврокомісії. До остаточного завершення війни можуть пройти місяці, як би непопулярно це не звучало. За цей час економіка мусить діяти. Це, мабуть, найважливіші останні поїздки. Незабаром я выберусь до Швейцарії, до Лугано.
Поїду на конференцію. Наразі ж я взагалі перебуваю у Кракові, де з польськими партнерами ми вирішуємо питання транскордонних перевезень між Україною та країнами ЄС. Останній успіх, до якого ми доклались з польським речником МСБ, це відновлення експортного страхування для польських фірм.
Загалом наша команда працює віддалено, але згуртовано. Від Києва до країн ЄС і ще далі. Ми щодня збираємось віртуально. Ми маємо хаб в Івано-Франківську. Стараємось вичавити з наших можливостей по максимуму.
Стосовно статусу кандидата України в члени ЄС. Які б ви озвучили найголовніші позитивні зміни, які очікують наш бізнес?
– Наведу такий показовий приклад.
Я якраз сьогодні читав твіт голови німецько-французької асоціації молоді. Він пише, що ЄС повинен більше допомагати країні-кандидату оборонятися. Надавати більше зброї і грошей. Це просто реакція однієї людини, але рамка, крізь яку бачать Україну, змінюється на очах.
Ще один приклад. Я був нещодавно у одному польському селі на кордоні з Україною. Там є дорога, яка кінчається в лісі, за яким вже Україна. Але вже нещодавно там почали з’являтися інвестори і запитувати, чи там можна купляти нерухомість, землю.
Вони розраховують, що незабаром ця дорога до України може бути ще одним пунктом між державами. Навіть до набуття Україною статусу члена ЄС. Ті інвестори зацікавлені в розбудові інфраструктури між Польщею і Україною. Я просто наводжу хоч і дрібні, але показові приклади.
Надання Україні кандидата в члени ЄС змінює ментальну географію. Цікаво подивитись і на реакцію Перемишля на польсько-українському кордоні. Всі історичні образи зникли самі собою. Там зрозуміли, що їхнє місто з периферійного ставатиме центральним у сполученні України з Польщею і ЄС.
Я не належу до тих, хто вважає кандидатство України в члени ЄС пустими словами, як стверджує дехто, посилаючись на приклад Туреччини, яка до сьогодні є кандидатом, а членства у найближчій перспективі навіть не передбачається.
Сьогодні сукупність інтересів в Європі, включно з Угорщиною, збігається на членстві України в Євросоюзі. Відбудова України буде найбільшим регіональним генератором інвестицій за десятиліття. Цим будуть користуватися фірми угорські, польські, румунські тощо.
Йдеться і про розвиток іноземцями переробних підприємств в Україні. Це важливо, бо Україна є в основному сировинним експортером. У цьому я переконаний оптиміст. І мій оптимізм цілком базований на даних.
Читати інтерв’ю за посиланням.
