Правила життя Ярослава ГРЕГІРЧАКА

Заступник бізнес-омбудсмена Ярослав Грегірчак є уособленням правника європейського зразка: освічений, доброзичливий, харизматичний, ввічливий, стильний. Під час інтерв’ю він може довго розмірковувати про проблеми, які його непокоять, а потім у напрочуд короткі строки погоджувати результати. Окрім своєї поточної роботи, яку він сам сприймає на перехресті між ADR та GR, Ярослав є фахівцем у сфері міжнародних корпоративних фінансів, знається на способах забезпечення виконання зобов’язань, міжнародному арбітражі та адміністративному праві. У 2004–2010 роках обіймав керівні посади у міжнародних юридичних фірмах Chadbourne & Parke та Gide Loyrette Nouel. У 2016 році став дійсним членом-кореспондентом Королівського арбітражного інституту (Лондон, Велика Британія). Прагнучи колись стати членом наглядової ради, у 2019 році отримав відповідний Сертифікат Української академії корпоративного управління (UCGA).
З травня 2015 року у Раді бізнес-омбудсмена керує командою із шести інспекторів. Є автором семи системних звітів Ради на такі різноманітні теми, як рейдерство, зловживання з боку правоохоронців, адміністрування податків, митниця, захист економічної конкуренції та адміністративне оскарження. Ярослав уболіває за справедливі та чесні «правила гри» між державою та бізнесом, а сьогодні ділиться з читачами «УЮ» правилами свого життя
Коли Україна здобула незалежність, мені було шістнадцять років. Тоді я закінчив школу і вступив на юрфак Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Юриспруденція для мене — це щось більше, ніж найточніша з усіх гуманітарних наук. Це — універсальний ресурс для професійної самореалізації.
У Раді бізнес-омбудсмена я для того, аби країна ставала кращою.
Завжди вважав частиною своєї роботи необхідність постійно вчитися і допомагати колегам реалізовувати свої сильні сторони.
Впоратися з великим робочим навантаженням мені допомагають правильно побудовані команди і самовіддача.
Найвдаліший телевізійний образ — Дональд Драйпер з Mad Men.
Мій улюблений режисер — Паоло Сорентіно.
Полюбляю слухати Muse та jazz.
Я був непохитним у своєму рішенні повернутися до Канади у 1999 році і, все ж таки, отримати «магістерку» у McGill University.
Єдине, що має сенс і цінність за будь-яких умов, — це сім’я.
Сидячи на березі океану, можна пересвідчитися, що так, старий, ти таки дійсно у відпустці.
Одного разу ми з товаришем розпустили комсомольську організацію в школі.
Окреме коло пекла відведене для тих, хто своєю некомпетентністю заважає нам ставати сильнішими.
Трагедія сучасного світу полягає в тому, що технічний прогрес не сприяє зміцненню взаємної довіри, радше навпаки.
Пройдуть чергові сто років, а людська природа і цінності не зміняться.
Люди часто не усвідомлюють, що буває завтра або післязавтра.
Запорукою щасливого шлюбу є щасливий випадок.
Напрочуд важливо мати хобі, щоб час від часу випускати пар. Я граю у теніс.
Завжди краще — за свої аніж у борг.
Дайте мені точку опори, і я постараюся не підвести.
Усе буде добре тоді, коли, серед іншого, ми змінимо ставлення до того, що вже маємо зараз.
Оригінал публікації доступний за посиланням.