You are using an outdated browser. Please upgrade your browser to improve your experience.

Що робити бізнесу, який опинився у переліку ризикових платників податків?

17.10.2019

Останнім часом тема потрапляння до списків ризикових платників податків стала досить актуальною серед українських підприємців. І проблема навіть не в тому, що податкові органи намагаються оперативно "вивести з гри" платників податків, яких вони вважають частиною нібито незаконних «схем». Заковика в тому, що, на відміну від податкових донарахувань і штрафів (які, будучи скасованими судами, більше не відновлюються), рішення про включення в перелік "ризикових" може прийматися відповідною комісією знову і знову, грунтуючись на нібито все новій і новій податковій інформації. Простіше кажучи, бізнес можуть виключити зі списку "ризикових" за рішенням суду, і того ж дня включити знову. Про те, що робити у випадку потрапляння до списку ризикових платників, як позбутися такого статусу та чому бізнесу варто "подружитися" із фіскалами у ексклюзивному інтерв'ю TaxLink розповів Володимир Забудський, інспектор Ради бізнес-омбудсмена.  

Пане Володимире, як часто бізнес звертається зі скаргами з таких питань до Ради бізнес-омбудсмена?

Так, досить часто. У III кварталі 2019 р. ми отримали від бізнесу 43 скарги на включення платників до переліку ризикових платників податків. Крім того, ми отримали ще 45 скарг відносно розблокування конкретних податкових накладних (в порядку адміністративного оскарження або на виконання рішень судів). Значна частина цих податкових накладних також була заблокована через присутність платника податків у списках "ризикових". Так що ці скарги якоюсь мірою також є похідними від проблеми "ризиковості".

Мова йде про новий тренд?

На перший погляд, це новий тренд. Але, якщо "копнути" не так вже глибоко в історію, то стане зрозуміло, що ми маємо справу не з чимось принципово новим, а з перевтіленням старої проблеми. Раніше вона виявлялася в формі відключення договорів про визнання електронних документів, анулювання реєстрації платників ПДВ, включення так званого "9-ого стану". Незважаючи на всі позитивні зміни, які відбулися за останні роки, ця проблема багато в чому залишилася актуальною. Суть її зводиться до того, що податкові органи намагаються за допомогою певних дій оперативно "вивести з гри" платників податків, яких вони вважають частиною незаконних «схем».

Як ви вважаєте, чому ця проблема відроджується в різних формах знову і знову?

Тут складно обійтися без невеликого "ліричного відступу". Я б описав першопричину цієї проблеми як складність пошуку "золотої середини" між всемогутністю і вседозволеністю (як однієї крайності) або безсиллям (як протилежними крайнощами) податкових органів, в чиї обов'язки входить боротьба зі "схемним" ПДВ.

Давайте уявимо собі умовний повзунок, на одному кінці якого знаходиться "інквізитор" з дуже широкими повноваженнями, караючий кого він вважає за потрібне, а на іншому - ввічливий бюрократ, затиснутий в суворі рамки численних регламентів і обмежень. В якому місці повинен бути встановлений цей повзунок - це важливий аспект дискусії про акценти податкового адміністрування ПДВ і про роль у ньому податкових органів.

Близькість до першої крайності здається спокусливою з точки зору ефективності податкового контролю. Чим могутніше і гнучкіше інструменти в руках фіскалів - тим простіше їм перекрити рух "схемного" ПДВ, хоч як би не виверталися вельми спритні "схемщики". В ідеалі фіскальний орган хотів би мати повноваження негайно заблокувати роботу будь-кого, кого він вважатиме джерелом "схемного" ПДВ, без складних процедур і без довгих пояснень. Тобто, фігурально висловлюючись - бути всемогутнім. З іншого боку, - складно уявити собі більш благодатний грунт для корупції, ніж ситуацію, коли чиновник має владу створити бізнесу неприємності або усунути їх виключно на власний розсуд.

Важливо також враховувати, що ми намагаємося створити в країні комфортний бізнес-клімат, а це сильно обмежує державу в тому, якими методами вона може здійснювати свої функції. Чутки, що українські податківці регіонального рівня можуть у будь-який момент прийняти критичне для бізнесу рішення просто тому що у них з'явилося відчуття, що з цим бізнесом "щось не так" - не дуже надихають інвесторів. Значно більше їм подобаються завірення в тому, що ми намагаємося влаштувати життя в країні по-європейськи, вирішувати проблеми демократичним і законним способом, поважати верховенство права, принцип good governance, практику ЄСПЛ. Це означає, у тому числі, що без вагомих доказів вини і без суворого дотримання усіх процедур, - держава не повинна нікого "і пальцем зачепити", навіть коли окремо взятим чиновникам здається, що в певній ситуації "і так все зрозуміло".  

Ці міркування штовхають нас до іншої крайності - врегулювати кожен крок податківців як найдетальніше і конкретніше, помістити їх в метафоричний акваріум, в якому кожен зможе бачити, що вони роблять і чому. Також надати приватним особам, які в стосунках з державою традиційно вважаються "слабкою стороною", максимально широкий арсенал ефективних інструментів захисту. Така ситуація є досить сприятливою для доброчесного бізнесу. Але в ній цілком комфортно почуває себе і тіньовий сектор економіки, представники якого використовують уразливість і неповороткість бюрократичної машини, щоб безперешкодно здійснювати незаконну діяльність і уникати відповідальності.  

Як же вирішити цю дилему?

Це непросте дискусійне питання, і відповідь на нього припускає цілий ряд заходів у різних напрямах. В цілому, на наш погляд, було б корисно, якби держава зробила більший акцент на точковому розслідуванні дійсно серйозних і системних фінансових правопорушень, аніж на заходах, які створюють складнощі широкому колу осіб. Сподіваємося, що це завдання буде реалізовано після запуску нового органу - Бюро фінансових розслідувань.

Давайте повернемося до поточного стану в питанні "ризиковості" платників податків. У чому зараз виражається ця проблема?  

Як ви знаєте, у березні 2018 року в Україні перезапустили СМКОР - систему, призначену відловлювати і блокувати "схемний" ПДВ. Це був вже не той СМКОР, який працював в липні-грудні 2017 року практично повністю автоматизовано. Практика показала, що автоматизовані алгоритми не могли передбачити абсолютно усіх ситуацій. Тому від заходів, які були направлені на "схемників", іноді потерпав від збитків реальний бізнес.  

Досвід другої половини 17-го року викликав досить сильне хвилювання у бізнес-середовищі. Як пам'ятаєте, Верховна Рада прийняла рішення призупинити роботу СМКОР в її тодішньому вигляді шляхом законодавчих змін. Це стало приводом для переосмислення деяких основ її роботи. У підсумку сталася відмова від спроб повної автоматизації і були легалізовані певні елементи ручного управління системою. Було зроблено вибір на користь більших повноважень посадовців податкових органів (які, на жаль, завжди йдуть в комплекті з більшими спокусами і більшими ризиками).  

У листі ДФС від 21.03.2018 р., яким уперше були визначені критерії ризиковості платників податків і господарських операцій, містилися 24 абзаци і таблиця, розтягнуті на більш ніж 13 тис знаків. Але основний сенс листа був поміщений в 6 завершальних абзацах, в пункті 1.6 критеріїв ризиковості платника податків. Якщо коротко, вони надавали право податковим органам територіального рівня на свій власний розсуд включати практично будь-якого платника податків в число "ризикових", тим самим перемикаючи його в режим, в якому усі виписані ним податкові накладні і розрахунки коригувань блокуються системою (за винятком окремих випадків, коли платник податків відповідає так званим "відсікаючим критеріям") і можуть бути розблоковані виключно вручну, на підставі поданого по кожній накладній пакету документів.

При цьому податківці не зобов'язані навіть повідомляти про своє рішення (не рахуючи відображення факту його наявності в електронному кабінеті). А якщо платник податків вимагатиме пояснень, чим рішення мотивоване, - можна послатися на туманне формулювання "наявність податкової інформації, яка свідчить про проведення ризикових операцій". Так само швидко і просто платник податків може бути з цього режиму і виведений, якщо він, на думку відповідної комісії, "перестав відповідати критеріям ризиковості". Це була нова реальність (чи знову ж таки, - трохи забута стара), в якій бізнес живе і понині.  

Можна привести низку позитивних аспектів, якщо порівняти поточну ситуацію з тим, що ми спостерігали раніше. Наприклад, відключення договору про визнання електронних документів, яке широко практикувалося раніше, повністю блокувало подання бізнесом звітності, а включення в список ризикових платників податків, яке практикується зараз, відбивається лише на реєстрації податкових накладних. Незважаючи на це, залишилася низка аспектів, які турбують бізнес.  

Як вплинули озвучені Вами зміни на проблему блокування накладних?

Це здається на перший погляд парадоксальним, але після впровадження офіційного "ручника", якого багато хто побоювався, СМКОР почала працювати не гірше, а значно краще. В усякому разі, кількість скарг бізнесу на цю тему в Раду бізнес-омбудсмена, помітно пішла на спад.  

Насправді парадоксу тут немає. Штучний інтелект ще не здатний стати 100% альтернативою людині в усіх сферах. На сьогодні, комп'ютер, якому допомагає професійний податківець з багаторічним досвідом, здатний відрізнити реальні ризики від тих, що лише здаються, а серйозні - від дрібних, набагато якісніше, ніж комп'ютер без допомоги податківця. На жаль, людям іноді властиві і багато інших якостей, недоступних комп'ютеру. Наприклад, схильність робити помилки через неуважність або велику завантаженість, надмірне прагнення виконати визначені цільові показники і убезпечити себе від зайвих питань у разі внутрішньої ревізії, а іноді і зовсім - особисті мотиви, котрі входять у конфлікт зі службовими обов'язками, у тому числі і корупційні. Звідси і виникають проблеми, з якими почав стикатися бізнес.  

Як відбувається включення бізнесу в список ризикових платників податків?  

Це може статися у будь-який момент, буквально за один день. Спеціальна комісія при податковому органі регіонального рівня приймає відповідне рішення "за закритими дверима" (як правило, на кожному засіданні комісії рішення приймаються пакетно, по великій кількості платників податків відразу). Платник, як правило, дізнається про це зі свого електронного кабінету? або бачить посилання на "ризиковість" в квитанціях, що сповіщають його про блокування податкових накладних. Або ж він отримує сигнал від когось зі своїх покупців, який не отримав податкового кредиту з ПДВ по заблокованих накладних. Інформація, яка при цьому надається платникові, досить обмежена. Він бачить лише посилання на пункт критеріїв ризиковості, якому він нібито відповідає (у переважній більшості випадків в нашій практиці це пункт 1.6) і дату, з якої він знаходиться в списку.

Що ж робити у випадку потрапляння в перелік ризикових платників?  

Передусім, необхідно з'ясувати точну причину. У більшості випадків, виходячи з нашої практики, існують певні об'єктивні причини, по яких платники податків виявляються в "ризикових". Досить часто ці причини платникам податків виявляються добре відомі (хоча вони часто не хочуть в цьому зізнаватися). Але якщо це не так - потрібно провести певну роботу, щоб їх дізнатися.  

Для початку, я б порадив відкрити пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків і уважно прочитати перші підпункти, які виписані досить чітко. Немає банківського рахунку? Не подана податкова або фінансова звітність? Директор, головний бухгалтер або підписант зареєстровані в ОРДЛО? Хтось із засновників або посадовців був засновником або директором у збанкрутілому протягом 3-х останніх років підприємстві? Якщо усе це явно не про вас - значить, ви підпали під останній підпункт пункту 1.6 ("наявність податкової інформації про ризикові операції"), і вузол потрібно розплутувати далі.

У електронному кабінеті ви знайдете інформацію про дату, коли ви опинилися в списку. Проаналізуйте свою діяльність і зміни в ній напередодні цієї дати. Чи не почали ви працювати з новим постачальником, відносно якого у вас є якісь сумніви? А може, ви нещодавно дізналися, що по комусь із старих постачальників відкрито кримінальне провадження? Згадайте, які вісті ви останнім часом отримували від податкових органів (запити про надання інформації тощо). Переконайтеся, що вас можна знайти за юридичною адресою (офіс з вивіскою, співробітники служби охорони в офісному центрі знають про існування підприємства), і що там забезпечується своєчасний прийом усієї кореспонденції (є актуальний договір з поштою, і так далі). Цілком імовірно, ви знайдете зачіпки, аналізуючи вищеперелічені речі. Далі - настає момент звернення до податкового органу.

Чи можете ви дати якісь поради щодо таких звернень?  

Залежно від конкретних обставин, можна вибрати рішучішу тактику (звернутися відразу з вимогою про виключення з переліку ризикових) або обережнішу (звернутися спочатку з інформаційним запитом про причини включення в список ризикових). У обох випадках рекомендується не обмежуватися письмовим зверненням, а також записатися на прийом до посадовця територіального податкового органу, який очолює відповідну комісію або є її членом. Бажано, щоб на такий прийом прийшли директор та бухгалтер. При бажанні, можна запросити з собою юриста.  

Якщо платник подав скаргу до Ради бізнес-омбудсмена, то в деяких випадках інспектор Ради теж може взяти участь в такій зустрічі. Виходячи з нашого досвіду, на прийомах у посадовців податкових органів причини включення бізнесу в список "ризикових" з'ясовуються практично завжди. Принаймні, в тих випадках, коли ми там були присутніми - ми не стикалися зі спробами приховати ці причини.

Таким чином, звернення до податкового органу і відповідний візит до відомства щодо наявної проблеми, практично завжди дозволить бізнесу дійти до точки, в котрій буде вже зрозуміло в чому суть проблеми, і які претензії/побажання є у податкових органів до діяльності підприємства.  

Далі вже треба діяти залежно від конкретних обставин. Виходячи з нашого досвіду, серед поширених причин включення до списків "ризиковості" зазвичай фігурує одна з наступних:  

1. сумнівний ПДВ-кредит на "вході";  

2. відсутність належної співпраці з боку платника податків при спробах контролюючого органу запросити інформацію, провести перевірку, і так далі

 3. сумнівний ПДВ на "виході".  

Розкажіть детальніше про сумнівний ПДВ-кредит на "вході". Хіба СМКОР була створена не для того, щоб якраз блокувати такий кредит?

Ви абсолютно праві. Колеги з податкових органів часто озвучують нам саме цю причину. Але, на нашу думку, вона не повинна виправдовувати включення реального бізнесу в список "ризикових" з цілого ряду міркувань. Бізнес, який відчуває певні незручності через введення СМКОР, вправі чекати від системи зустрічних переваг, а саме - що сумнівний ПДВ-кредит не зможе просочитися до нього через систему, а буде заблокований ще на "вході".

Багато компаній вже включили у свої договори з постачальниками пункти про те, що повна плата за товар або послугу здійснюється не раніше, ніж постачальник зареєструє податкову накладну. Отже, якщо накладна на "вході" блокується, то передбачливий покупець не несе збитків - вони вже заздалегідь перекладені на постачальника умовами договору. Якщо ж накладна надалі розблоковується - покупець без побоювання оплачує рахунок продавця, вважаючи, що він отримав вже перевірений контролюючим органом, безперечний ПДВ - кредит.

Навіть якщо винести принцип безперечності ПДВ-кредиту на "вході" за дужки, все одно не виглядає обґрунтованим внесення реального бізнесу в перелік ризикових платників лише через підозри в тому, що він споживає "схемний" ПДВ-кредит (тобто користується незаконними схемами переведення у готівку грошових коштів і мінімізації податків). Адже у реального бізнесу, нехай і не найбільш законослухняного, податковий орган завжди може запросити інформацію про його сумнівних постачальників, а якщо інформація, що розвіює сумніви, не буде надана, - може бути призначена документальна позапланова перевірка, з усіма витікаючими наслідками. Внесення до списку "ризикових" при цьому вбачається надмірним заходом, за винятком, хіба що деяких випадків, коли ця причина існує в комбінації з іншими.  

Ви згадали про відсутність співпраці з боку платників податків. Хіба така причина є в переліку критеріїв ризиковості?

Формально - ні. Але фактично, в процесі розслідування "ризикових" справ, ми досить часто з'ясовуємо, що за формулюванням "ознаки здійснення ризикових операцій" ховаються непорозуміння або конфлікти, що виникли між платником податків і контролюючим органом в процесі збору податкової інформації і здійснення податкового контролю.

Найбільш типовий приклад - неможливість знайти платника податків за юридичною адресою, через що податківцям не вдається ні вручити посадовцям підприємства запити/повідомлення, ні провести податкову перевірку або зустрічну звірку. Включивши такого "невловимого" платника податків в список "ризикових", контролюючий орган спонукає його самого з'явитися в полі зору і піти на контакт.  

Ще один поширений приклад: платник податків (як правило, за порадами адвокатів) вправно "відфутболює" усі запити податкового органу і не допускає ревізорів до перевірки (посилаючись на незаконність її призначення і інші формальні порушення). У такому разі включення до переліку служить фактично інструментом приборкання надмірно норовливого платника податків і його мотивацією до співпраці.  

Наскільки це законно та етично?

У таких ситуаціях, залежно від конкретних обставин, можна давати дуже різну оцінку тому, наскільки законними і етичними є дії кожної із сторін. Проте, виходячи з нашого досвіду, немає іншого ефективного шляху зрушити ситуацію з місця, окрім як налагодити конструктивну співпрацю. Нерідко контролюючий орган готовий виключити платника податків з "ризикових", якщо той проявить необхідну співпрацю (наприклад, надасть документи по запиту, допустить перевіряючих до перевірки), і здебільшого це є найкращим способом розв'язати проблему.  

Третьою причиною включення платника до переліку Ви назвали сумнівний ПДВ "на виході". Розкажіть детальніше про це.

Це є "канонічною" основою включення "ризиковості", яка чітко співвідноситься з цілями, для яких створювалася СМКОР. Включати в списки ризикових спочатку передбачалося лише тих платників, які самі генерують "схемний" ПДВ-кредит (наприклад, за рахунок імпортних "скруток") або транспортують його транзитом далі по ланцюжку поставок. Часто йдеться про підприємства з ознаками фіктивності, які створені або використовуються виключно (чи в основному) для незаконних "схем". Але - не завжди.

Наприклад, у нас на практиці був такий випадок, коли абсолютно реальне виробниче підприємство, зі значним обсягом від'ємного значення ПДВ, накопиченого через експортні операції, з якихось причин не бажаючи його відшкодовувати, почало (як припускають податківці) збувати третім особам свій надмірний ПДВ-кредит під виглядом продажу побічних продуктів виробництва (які раніше в таких об'ємах при тій самій технології виробництва не створювалися).

Якщо причина віднесення підприємства до "ризикових" подібна описаній, і при цьому підозри податкового органу не безпідставні, - проблема може бути розв'язана на практиці шляхом швидкої добровільної капітуляції винуватого платника податків. Він може самостійно відкоригувати податкові зобов'язання минулих періодів і упродовж поточного періоду продемонструвати податковому органу, що більше не проводить подібних сумнівних операцій, після чого "ризиковість" буде знята.

Якщо платник податків наполягає на безпідставності підозр податківців, то виходом може бути подання розширених пояснень і документації, що спростовують підозри контролюючого органу, або згода на проходження податкової перевірки, у рамках якої це питання буде ретельно досліджено.  

Не усім представникам бізнесу сподобається ідея в таких спірних обставинах йти назустріч контролюючому органу. Багато хто вважає за краще вирішувати спори в судовому порядку. Як ви вважаєте, чи може допомогти в цій ситуації звернення до суду?  

На жаль, виходячи із того, що ми наразі спостерігаємо, "ризиковість" - не та історія, в якій суди можуть суттєво допомогти платникам податків.

Річ навіть не в тому, що платник податків зазвичай не отримує рішення про включення себе в перелік ризикових, яке він міг би оскаржити. Насправді це рішення існує - у вигляді протоколу відповідної комісії. Податківці неохоче показують його платникам податків на їх запит, але судам, на вимогу - звичайно ж, вимушені надавати. Нюанс в тому, що функція суду - вирішити конкретний індивідуальний спір. Суд за визначенням не може розв'язати проблему в корені і забезпечити, щоб податковий орган "залишив бізнес в спокої" на майбутнє (а саме це, по суті, є мотивацією платника податків, коли він звертається до суду з приводу "ризиковості"). Отримання сприятливого судового рішення у такому спорі вимагатиме від позивача певних зусиль, часу і витрат, але на практиці може виявитися "пірровою перемогою".  

Розкажіть про судову практику у таких справах та поясніть детальніше, чому звернення до суду, як правило, виявляється неефективним?

Наразі склалися три гілки судової практики у таких справах, котрі рано чи пізно повинні бути приведені у відповідність між собою єдиною позицією Верховного Суду.

Найбільш "тупікова" для платників податків гілка зводиться до того, що суди відмовляються визнавати рішення про включення в списки "ризикових" протиправними, посилаючись на те, що ці рішення нібито не порушують нічиїх прав і законних інтересів. Приведу в якості прикладів Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 р. у справі № 480/4006/18 і Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 р. у справі № 160/1433/19.  

Посередині знаходиться підхід, при якому суди, займаючи сторону платника, визнають рішення про включення в списки "ризикових" протиправними і скасовують їх, але не зобов'язують податкові органи виключити платників з числа "ризикових". Такий підхід застосований, приміром, в Постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 р. у справі № 520/4668/19. У ідеальному світі, добросовісний податковий орган, отримавши таке судове рішення, уважно прочитав би його мотивувальну частину і переглянув би своє рішення про "ризиковість" самостійно, без додаткового примусу з боку суду. На жаль, у реальному світі все відбувається інакше - податковий орган не робить добровільно того, що суд прямо не змушує його зробити, і платникові податків залишається хіба що звертатися до суду повторно, з новим позовом.  

Найсприятливіший для платників податків підхід, коли суд, задовольняючи позов, не лише визнає рішення про включення в список "ризикових" платників протиправним і скасовує його, але і прямо зобов'язує податковий орган виключити платника з числа "ризикових". В якості прикладів назвемо Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 р. у справі № 810/3581/18 і Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 р. у справі № 160/922/19.  

Проте і це - не панацея. Заковика в тому, що, на відміну від податкових донарахувань і штрафів (які, будучи скасованими судами, більше не відновлюються), рішення про включення в список "ризикових" може прийматися відповідною комісією знову і знову, грунтуючись на нібито все новій і новій податковій інформації. Простіше кажучи, бізнес можуть виключити зі списку "ризикових" за рішенням суду, і того ж дня включити наново.  

Які у вас прогнози відносно вирішення цієї проблеми? Чи довго ще українському бізнесу працювати в нинішніх реаліях?  

Ніхто наразі не дасть точної відповіді на це питання. Тим більше, зараз країна вступила в період, коли відкрито вікно можливостей для всіляких змін (включаючи і позитивні). Реформи проводяться зараз досить швидко, і прогнозувати їх складно.

Лобі, що виступає за повне скасування СМКОР, залишається досить сильним. Але досить вагомими є і аргументи "за" її збереження. Система все-таки значно ускладнює шахрайство з ПДВ, і за рахунок цього дозволяє спростити процес його відшкодування з бюджету, а також приділяти ПДВ дещо менше уваги під час податкових перевірок. Так що є підстави вважати, що механізм блокування податкових накладних, і списки ризикових платників податків, які стали його невід'ємним елементом, будуть не таким вже короткочасним трендом.  

По мірі того, як держава звужуватиме лазівки, що залишилися для роботи "нижче радара" СМКОР (наприклад, поступально звужуються так звані "відсікаючі критерії", відповідаючи яким платник податків звільняється від моніторингу) питання ризиковості платників податків може набувати навіть більшого значення, ніж зараз.

Можна спрогнозувати (і ми на це сподіваємося), що під натиском громадськості і під впливом судової практики, критерії ризиковості з часом дещо уточнюватимуться, а механізм їх застосування відточуватиметься. Наприклад, буде нарешті впроваджена цілком нормальна практика відправки платникові копії мотивованого рішення про його включення в список "ризикових", за що ми вже давно виступаємо.  

Я особисто вважаю, що підвищення прозорості роботи податкових органів і поліпшення інформаційної взаємодії з платниками податків з цих питань значно знизило б напругу і зменшило б ворожість бізнесу по відношенню до "ризикових списків".  

Можливо, критерії змінять свою правову форму. Наприклад, будуть затверджені наказом Міністерства фінансів України або постановою Кабінету Міністрів України, що теж, на наш погляд, було б логічніше.

При цьому, потрібно бути реалістом і розуміти, що навіть в найдосконалішому нормативно-правовому акті ніколи не вдасться передбачити усі випадки життя. Тому, подобається нам це або ні, критерії ризикової все одно збережуть певну "розмитість", а податкові органи матимуть дискрецію при їх застосуванні. Виникнення деяких дискусійних моментів на цьому грунті між платниками податків і податковими органами - об'єктивно неминуче. У зв'язку з цим необхідно також приділяти увагу реформі податкових органів і підвищенню доброчесності їх співробітників. Добре розібратися, що таке "ризиковість", як уникнути її і як ефективно реагувати на її виникнення - це, мабуть, краще, що зараз можуть зробити українські платники податків, щоб це явище, у разі, якщо їм доведеться з ним зіткнутися, нанесло їм якомога менше втрат.

Оригінал статті доступний за посиланням.