Рада бізнес-омбудсмена презентувала звіт про свою діяльність за другий квартал цього року. З якими проблемами стикаються і на які порушення скаржаться українські підприємці?
Коментує Ярослав Грегірчак, заступник бізнес-омбудсмена.
Олена Бадюк: Хто може звернутися до Офісу бізнес-омбудсмена, в яких випадках і з якими скаргами це можна зробити?
Ярослав Грегірчак: Якщо ви суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа, фізична особа-підприємець, в будь-яких випадках звертайтесь до нас, якщо ви вважаєте, що будь-який орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи державне підприємство вчинило стосовно вас певну дію чи бездіяльність, яка негативно впливає на вашу можливість здійснювати підприємницьку діяльність.
Олена Бадюк: Чи збільшується з часом кількість скарг?
Ярослав Грегірчак: В другому кварталі в нас відбулася подія: починаючи з травня 2015 року надійшла 2000-на скарга. Загалом скарг було трохи менше в другому кварталі, десь на 30, якщо порівнювати з першим кварталом цього року. Але, узагальнюючи, можна сказати, що кількість скарг є доволі стабільною.
Олена Бадюк: Який приблизно час проходить від самої скарги до рішення по ній?
Ярослав Грегірчак: Згідно до нашого регламенту, за тих умов, якщо скарга була взята в роботу, — 90 днів, щоб провести наше розслідування. Більше, ніж третина скарг вирішується по суті на користь скаржника, напевно, протягом 30 календарних днів, приблизно третина — протягом 60 днів.
Олена Бадюк: Яких саме порушень стосуються скарги?
Ярослав Грегірчак: До речі, окрім розслідування індивідуальних скарг, ми маємо писати системні звіти за темами, які негативно характеризують якість бізнес-середовища в Україні взагалі.
До певної міри в нас трохи зменшилася кількість скарг на Державну фіскальну службу, зокрема в частині фіскальної тематики. Значно зменшилася кількість скарг по митній тематиці. Що стосується діяльності правоохоронних органів, збільшилась кількість скарг, зокрема на СБУ. Традиційно протягом цього календарного року маємо збільшення скарг і на органи прокуратури.
Олена Бадюк: Це пов’язано із збільшенням кількості обшуків?
Ярослав Грегірчак: Що стосується органів прокуратури, можемо припустити, хоча це не є наш остаточний висновок, що певна кількість скарг, які припадають на органи прокуратури, може бути пов’язана з тим, що такий правоохоронний підрозділ Державної фіскальної служби, що ми називаємо податкова міліція, в нас зараз в доволі підвішеному і невизначеному інституційному статусі. Відтак, що стосується можливості отримати у слідчого судді повноваження на здійснення тих чи інших слідчих дій, це може здійснюватися за поданням процесуальних керівників, які йдуть до слідчого судді, отримують ухвалу. Проблема в тому, що слідча дія здійснюється працівниками податкової міліції, статус яких є невизначений, під час слідчих дій вилучаються певні речі та документи. Звичайно, у зв’язку з цим виникає проблема, пов’язана з допустимістю цих доказів.
Олена Бадюк: Якщо їхній статус невизначений, чому таке явище досі має місце?
Ярослав Грегірчак: Бо досі їхній статус дійсно невизначений. Інституційна реформа в структурі наших правоохоронних органів до цього часу не завершена. У нас має вкінці бути певний окремий, принаймні, відділений від Державної фіскальної служби, правоохоронний підрозділ, який матиме право розслідувати кримінальні правопорушення фіскальної тематики. Є відповідні законопроекти, які передбачають запровадження в країні державного органу, який буде цим займатися. Можливо, це буде підрозділ в межах Нацполіції або зовсім незалежний правоохоронний підрозділ. Наразі сталося так, що сказали «а», але не сказали «б».
Олена Бадюк: Чи обізнані суб’єкти підприємницької діяльності, як захищати свої права у таких ситуаціях? Вони можуть звернутися до Офісу одразу, коли виникають такі ситуації?
Ярослав Грегірчак: Звичайно, ми не є органом, який наділений можливістю реагувати одразу на факт проведення слідчої дії. Більше того, в нас базовий підхід полягає в тому, якщо відкрите кримінальне правопорушення і відбувається обшук, це не означає апріорі, що це щось таке, що містить в собі обставини недобросовісної поведінки.
З іншого боку, треба уважно слідкувати за тим, на якому хронологічному етапі розвитку тієї чи іншої проблемної ситуації з правоохоронцями знаходиться бізнес. З точки зору наших критеріїв, якщо обставина вже знаходиться на розгляді в компетентному суді, тобто наш потенційний скаржник вже подав позов, ми об’єктивно як орган досудового оскарження, з точки зору положень нашого регламенту, позбавлені можливості брати таку скаргу в роботу.
Олена Бадюк: У звіті було зазначено, що були скарги на дії Нацполіції. Яких питань вони стосувалися?
Ярослав Грегірчак: Тематика не змінюється: більшою мірою скарги на потенційні порушення, які мали місце під час здійснення безпосередньо слідчих дій: обшук, вилучення документів і так далі. Багато скарг серед тих, які стосуються Нацполіції, як і будь-якого правоохоронного органу, що існує кримінальне провадження, розслідування не відбувається в розумні терміни, триває роками, часто затягується від того, що призначаються експертизи, через які це так триває. Є частина скарг, які стосуються того, що в принципі, з точки зору наших скаржників, кримінальні правопорушення були відкриті безпідставно. Є випадки, коли скаржник намагається сам відкрити кримінальне провадження, подає заяву, а йому відмовляють.
Олена Бадюк: Як проводить розслідування Офіс, якщо скаржники подають скарги на правоохоронні органи?
Ярослав Грегірчак: Ми цінуємо наявність політичної волі на рівні вищого керівництва того чи іншого правоохоронного органу. На першому етапі ми намагаємось дати можливість нашим колегам на районному, обласному рівнях пояснити себе. Якщо ми бачимо, що в нас є той чи інший прояв неадеквату, певного інформаційного вакууму, не настільки динамічного розвитку ситуації, в якій залучений наш скаржник, як би ми хотіли, в нас є можливість виносити питання на рівень найвищого керівництва Нацполіції, Генпрокуратури, СБУ.
Ми на квартальній основі обговорюємо це, організовуючи відповідні робочі зустрічі з керівництвом відповідних правоохоронних підрозділів. Ми даємо їм можливість протягом двох-трьох тижнів внутрішньо згенерувати свою інформацію з приводу обставин, які ми виносимо. А є такі, які вирішуються одразу.
Олена Бадюк: Наскільки активно вони відгукуються, щоб вирішити ситуації?
Ярослав Грегірчак: Я зі стриманим, але з оптимізмом говорив би про якість нашої співпраці з правоохоронцями. Є випадки, коли скарги до нас не доходять, бо правоохоронці на районному чи обласному рівні знають, що є ми. Наші потенційні скаржники можуть вивести справу на рівень нашої уваги, подавши відповідну скаргу, питання вирішуються навіть без необхідності звернення до нас.
Олена Бадюк: Чи були в цьому кварталі скарги на діяльність міністерств? Якщо були, то на які?
Ярослав Грегірчак: Міністерство економіки: тематика пов’язана з санкціями, які в той чи інший спосіб обмежують здатність суб’єктів підприємницької діяльності здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.
Міністерство екології: теми, пов’язані з можливістю здійснювати підприємницьку діяльність в частині видобутку корисних копалин.
Міністерство охорони здоров’я: зовсім непросте в плані можливості адекватно співпрацювати з ними. З точки зору інституційного очікування, яке в нас є, коли ми формуємо будь-який запит, намагаємося, оформивши його, дати можливість тому чи іншому органу пояснити себе, ми очікуємо, що вони дадуть відповідь не тільки в базові терміни, передбачені в законодавстві (це 30 днів), але й вмотивовану відповідь. На жаль, у випадку з МОЗ я не можу сказати, що вони можуть похвалитися дотриманням як одного, так і іншого.
Олена Бадюк: До топ-10 держаних органів, на які скаржилися найчастіше за цей період, зазначається, що були скарги до Верховної Ради, Кабміну і навіть до Президента. Які ці скарги?
Ярослав Грегірчак: В основному, вони стосуються зауважень з приводу стану законодавства чи проектів законів, які знаходилися в тому чи іншому статусі під час розгляду у ВРУ. Ми меншою мірою схильні приймати такі скарги в роботу, все ж наш базовий принцип, що обставини недобросовісної поведінки вже повинні статися. Ми меншою мірою можемо діяти в якості превентивного органу. Якщо законопроект прийнятий в першому читанні в певній редакції, ми ще повинні подивитися, чи він буде в такій редакції прийнятий під час остаточного голосування. Але так чи інакше, це важливі для нас сигнали від бізнесу, щоб розуміти, які можуть бути тенденції в законотворчій роботі в нашій країні.
Олена Бадюк: Ви є автором звіту щодо проблеми рейдерства. Саме цей звіт теж стосується другого кварталу?
Ярослав Грегірчак: Це загалом наша інституційна рефлексія на відповідну проблематику, як ми вважаємо, вона є важливою, щоб підняти її на рівні нашої інституції і яка загалом негативно характеризує якість бізнес середовища в Україні. Це вже десятий системний звіт. Більшою мірою це звіт, заточений на суть питання, ніж на операційну статистику.
Олена Бадюк: Наскільки на сьогодні ця проблема є суттєвою для українських бізнесменів?
Ярослав Грегірчак: Коли ми працювали над звітом, якась частина речей, які ми з’ясували, більшою мірою підпадає під необхідність їхнього адвокатування в плані позитиву, тих змін, які відбулися в законодавстві за 2015-16. З точки зору створення інкорпорування в наше правове середовище запобіжників, які покликані мінімізувати прояви масового рейдерства, стан справ став кращим.
З іншого боку, є певні точкові речі, які ми пропонуємо для вдосконалення, діяльності відповідної комісії при Мін’юсті, функціоналу Мін’юсту по контролю діяльності державних адміністраторів через механізм моніторингу. Дуже важливою має бути сфера вдосконалення функціоналу і ефективності правоохоронної сфери.
Можливо, до певної міри звіт є не зовсім характерним, бо він пробує, сподіваюсь, досить переконливо показати те, що в нас в динаміці відбулося позитивного за останні два роки, того, куди нам потрібно рухатися далі, щоб створити притомний набір запобіжників, щоб це явище набуло ще меншої масовості. Навіть термін «рейдерство» в нас невизначений в законодавстві. Те, що об’єктивно підпадає під наше розуміння рейдерства — випадки, коли незаконним чином та чи інша особа позбавляється права власності на корпоративні права, на активи, рухоме і нерухоме майно.
Олена Бадюк: Українські підприємці на сьогодні обізнані з правами та інструментарієм, за допомогою якого можуть захистись?
Ярослав Грегірчак: Я міг би тільки заохотити вітчизняний бізнес користуватися професійними юридичними послугами в даному випадку.
Оригінал статті: http://bit.ly/2vnwsDS
Прослухати повну версію розмови Ви можете за посиланням: http://bit.ly/2f7DFSB
