You are using an outdated browser. Please upgrade your browser to improve your experience.

Непохитна ДФС: як підприємці змушені платити максимальну ставку єдиного податку

13.11.2019

Об’єкт скарги: Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (ДФС)

Суть скарги: До Ради бізнес-омбудсмена тричі зверталося подружжя підприємців з Кіровоградщини. Саме про останній епізод звернення розповімо у даному кейсі.

ПК вимагає, щоб бізнес фізичної особи-підприємця реєструвався за місцем проживання. Саме так зробило подружжя підприємців з Кіровоградщини. Вони зареєстрували бізнес у власному будинку у селі Прищепівка, при тому що фактично працюють у місті Новомиргород, що за 12 км від Прищепівки. Ці дві адміністративні одиниці підпорядковуються різним органам місцевої влади, і мають однакові ставки для платників єдиного податку другої групи – 10% . Проте ДФС встановила скаржникам податок у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати у місяць. 

Обґрунтовуючи свою позицію, ДФС посилалася на ПК. Якщо платник податку другої групи здійснює господарську діяльність на території більше однієї адміністративної одиниці, до нього застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку. Оскільки місце роботи подружжя підприємців та їх податкова адреса не збігаються, то, на думку контролюючого органу, вони здійснюють господарську діяльність на територіях більш як однієї адміністративно-територіальної одиниці. Отже, до них має застосовуватися максимальна ставка єдиного податку.

Натомість скаржники з цим категорично не погоджувалися і наполягали, що вони працюють тільки у Новомиргороді, а за домашньою адресою лише зареєстровані та проживають.

Вжиті заходи: Вивчивши обставини справи, Рада підтримала позицію підприємців. 

Відповідно до ПК, cплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси. Податковою адресою ФОПа визнається місце його проживання, за яким він береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, податкова адреса у будь-якому випадку для ФОПа є місцем його проживання. При цьому поняття «господарська діяльність» має автономне значення, пов’язане із виробництвом продукції/виконанням робіт/наданням послуг, а тому не може автоматично поширюватися на факт проживання ФОПа за певною адресою.

Рада бізнес-омбудсмена дійшла висновку, що у випадку скаржників податкова адреса є виключно їх місцем проживання як фізичних осіб і не має жодного відношення до здійснення господарської діяльності. З цією позицією інспектор письмово звернувся до ДФС та попросив перерахувати розмір єдиного податку для підприємців. Крім того інспектор поїхав у Новомиргод, щоб особисто зустрітися з контролюючим органом під час розгляду справи скаржників. 

Результат: Однак ДФС залишилися непохитною та відмовила підприємцям у застосуванні 10% ставки податку. Рада запропонувала скаржникам два варіанти подальших дій: 

1)    Перестати сплачувати максимальну ставку єдиного податку та звернутися до суду після отримання відповідної податкової вимоги від ДФС. Судова практика у схожих справах свідчить на користь бізнесу. 
2)    Допустити ДФС до перевірки скаржників для підтвердження факту здійснення господарської діяльності лише у м. Новомиргород.
Однак підприємці не підтримали жодний з запропонованих варіантів. Тому Рада була змушена припинити розгляд справи.