You are using an outdated browser. Please upgrade your browser to improve your experience.

Несподіване ноу-хау українських податківців: трансфертне зарплатоутворення

20.09.2019

Об'єкт скарги: Головне управління Державної фіскальної служби у Києві (ГУ ДФС)

Суть скарги: Рада отримала скаргу від фінансової компанії, яка не погоджувалася зі штрафами ГУ ДФС на суму 800 тис. грн.

Співвласником та одночасно виконавчим директором компанії, що займається фінансуванням придбання автомобілів, є іноземець. Він офіційно працевлаштований в Україні, отримує велику білу заробітну плату та перераховує з неї до бюджету великі податки. За два роки роботи в Україні його зарплата разом з податками сягнула 6 млн. 

Податкову, ясна річ, такі великі виплати зацікавили. Вони почали перевірку і прийшли до висновку, що згідно з нормами Податкового кодексу (ПК) виплата зарплати працівникові-нерезиденту може вважатися «контрольованою операцією» для цілей трансфертного ціноутворення (ТЦУ), оскільки законодавство прямо не зазначає протилежне. 

Транфертне ціноутворення – це збут товарів або послуг взаємозалежними підприємствами по відмінних від ринкових, внутрішньофірмових, цінах. Це доволі поширена схема міжнародного податкового планування, що часто має на меті мінімізацію сплачуваних податків. Вона дозволяє перерозподіляти загальний прибуток на користь підприємств, які перебувають в державах з більш низькими податками.

Ознаки трансферного ціноутворення, які помітила ДФС у виплаті зарплати директору-іноземцю:
•    операція з контрагентом-нерезидентом
•    обсяг операції перевищував 5 млн. грн.

ДФС наполягала, що відносини директора з підприємством є не трудовими, а цивільно-правовими, оскільки він мало часу проводив на робочому місці у робочий час. Підтвердження цього податкова знайшла у паспорті іноземця – він був лише зрідка присутній в Україні. Тому, продовжувала ДФС, це не виплата зарплати, а схема трансфертного ціноутворення (ТЦУ), при застосуванні якої треба подавати в контролюючий орган спеціальний звіт. Зрозуміло, що компанія, яка і близько не використовувала цю схему, такий звіт не готувала і не подавала. 

За неподачу звіту податкова донарахувала підприємству 800 тис. грн. Шокований скаржник звернувся до Ради. 

Вжиті заходи: Інспектор Ради неупереджено проаналізував матеріали справи та норми законодавства. Він зауважив, що перекваліфікація податковим органом трудових відносин директора з підприємством у цивільно-правові обмежилась лише тим, що він переважно був відсутній в Україні. Проте законодавство не забороняє працювати дистанційно, і на практиці, із сучасними технологіями та засобами зв’язку, дійсно можна виконувати усі трудові функції дистанційно на багатьох посадах.

Посилаючись на відповідне законодавство, інспектор також спробував переконати податківців, що виплата заробітної плати не може вважатися ціноутворенням, а працівник підприємства – його контрагентом. Відповідно до Настанов ОЕСР, на яких базуються норми регулювання ТЦУ, ця схема стосується відносин між підприємствами, а не фізичним особами. 

Рада також підкреслювала, що для підприємства не було сенсу завищувати зарплату задля мінімізації податку на прибуток, оскільки податки на зарплату є дуже високими: податок на дохід фізосіб (18%), військовий збір (1,5%), ЄСВ (22% від максимальної бази). В той час як податок на прибуток підприємств в Україні становить лише 18%.

Більше того, форма та порядок заповнення звіту про контрольовані операції, не пристосовані для внесення до звіту операцій з виплати заробітної плати, оскільки фактично не можливл застосувати жодну графу до таких операцій: країна походження предмету операції, умови поставки за «Інкотермс», торговельна марка, виробник, дата переходу права власності тощо. Усе це, вочевидь, не стосується заробітної плати. Проте податківці продовжували наполягати на своєму, посилаючись на те, що у Податковому кодексі України немає норми, яка прямо виключала б зарплату зі сфери ТЦУ.

Рада брала участь у розгляді скарги підприємства в ДФС. Зважаючи на потенційно системний характер проблеми, інспектор Ради також зустрічався з аудиторами ДФС з питань ТЦУ та представниками Мінфіну. 

Результат: Рада підтримувала позицію Скаржника та вказувала на підстави скасувати рішення податкового органу. Однак рішення було залишено ДФС України без змін, і Скаржнику довелось далі оскаржувати його в суді. Вичерпавши всі наявні інструменти впливу на держоргани, Рада була змушена припинити розгляд справи. 

Позитивним результатом цієї справи є хіба що те, що завдяки цій справі раніше невідома проблема «зарплатного» ТЦУ набула розголосу, стала відомою у експертному середовищі спеціалістів з питань ТЦУ. Її висвітлили у багатьох публікаціях та навіть у листі Мінфіну від 01.02.2019 р. № 11420-08-63/2874. Як наслідок, бізнес, який має в штаті працівників-нерезидентів з високою зарплатою, у майбутньому зможе прогнозувати ризики, пов’язані із «зарплатним» ТЦУ, та уникнути великих штрафів, вчасно подаючи необхідні звіти.